Електричні машини та апарати. Типи машинобудівного виробництва та їх характеристика за технологічними, організаційними та економічними ознаками За номенклатурою виробів, що закріплюються за підводними човнами, розрізняють

ГОСТ 14.004-83

Група Т00

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ТЕХНОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА

Терміни та визначення основних понять

Technological preparation of production. Terms and definitions of basic concepts

МКС 01.040.03
01.100.50
ОКСТУ 0003

Дата введення 1983-07-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Державним комітетом СРСР за стандартами

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 09.02.83 N 714

3. Цей стандарт відповідає СТ РЕВ 2521-80 у частині пп.1-3, 8-11, 13, 15, 20-24, 28-36, 40, 43, 50

4. ВЗАМІН ГОСТ 14.004-74

5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

6. ВИДАННЯ (лютий 2009 р.) із Змінами N 1, 2, затвердженими у лютому 1987 р., серпні 1988 р. (ІУС 5-87, 12-88)


Цей стандарт встановлює застосовувані в науці, техніці та виробництві * виробів машинобудування та приладобудування.
________________
* У тому числі ремонтного.


Терміни, встановлені стандартом, є обов'язковими для застосування в документації всіх видів, науково-технічної, навчальної та довідкової літератури.

Пункти 1-3, 8-11, 13, 15, 20-24, 28-36, 40, 43, 50 цього стандарту відповідають СТ РЕВ 2521-80.

Цей стандарт повинен застосовуватися спільно з ГОСТ 3.1109 , ГОСТ 23004 та ГОСТ 27782 .

До кожного поняття встановлено один стандартизований термін. Застосування термінів – синонімів стандартизованого терміну забороняється. Неприпустимі до застосування терміни-синоніми наведені як довідкові та позначені "Ндп".

Для окремих стандартизованих термінів у стандарті наведені як довідкові короткі форми, які дозволяється застосовувати у випадках, що виключають можливість їх різного тлумачення.

Встановлені визначення можна, за необхідності, змінювати формою викладу, не допускаючи порушення меж понять.

У стандарті наведено алфавітний покажчик термінів, що містяться в ньому, і додаток, що містить терміни та визначення складу робіт і характеристики управління ТПП.

Стандартизовані терміни набрані жирним шрифтом, їх коротка форма - світлим, а неприпустимі синоніми - курсивом.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

ТЕРМІНИ І ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТТІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА

ТЕРМІНИ І ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТТІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА

Алфавітний покажчик термінів

(Змінена редакція, зміна N 1).

ДОДАТОК (довідкове). ТЕРМІНИ І ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ РОБОТ І ХАРАКТЕРИСТИКИ УПРАВЛІННЯ ТПП

ДОДАТОК
Довідкове

Електронний текст документа
підготовлений АТ "Кодекс" і звірений за:
офіційне видання
Система технологічної підготовки
виробництва:
Збірник національних стандартів. -
М: Стандартінформ, 2009

Основною умовою ефективності виробничої системи є ритмічність відвантаження продукції відповідно до потреб замовника. У цьому контексті основним мірилом ритмічності є час такту (ставлення доступного часу до встановленої потреби замовника продукції). Відповідно до такту відбувається послідовне переміщення заготовок з процесу на процес, а на виході з'являється готовий виріб(або партія). Якщо з розрахунком доступного часу великих труднощів немає, то з визначенням кількості запланованих виробів ситуація не однозначна.

У сучасних виробничих умовах вкрай складно зустріти монономенклатурне підприємство, яке б виробляло лише одне найменування продукції. Так чи інакше, ми маємо справу з випуском будь-якої номенклатури виробів, які можуть бути як однотипними, так і різними. І в цьому випадку простий перерахунок кількості виробів для визначення обсягу виробництва не прийнятний, оскільки вироби різного видущо неспроможні змішуватися і враховуватися у межах загальної кількості.

У деяких випадках для полегшення обліку та розуміння загальної динаміки продуктивності підприємства використовують деякі якісні показники, які тією чи іншою мірою притаманні виробленим продуктам. Так, наприклад, готові вироби можуть враховувати у тоннах, квадратних, кубічних та погонних метрах, у літрах тощо. При цьому план випуску в цьому випадку задається в цих показниках, що з одного боку дозволяє встановлювати конкретні, оцифровані показники, а з іншого боку, втрачається зв'язок між виробництвом і потребою замовника, який бажає отримати до певного терміну продукцію згідно з номенклатурою. І найчастіше виникає парадоксальна ситуація, коли план у тоннах, метрах, літрах виконаний за звітний період, а замовнику відвантажити нема чого, оскільки потрібних виробів немає.

Для того щоб здійснювати облік та планування в єдиному кількісному показнику, при цьому не втрачаючи зв'язок з номенклатурою замовлення, доцільно застосовувати натуральний, умовно-натуральний чи трудовий метод вимірювання обсягу випуску.

Натуральний метод, коли випуск підраховується в штуках продукції, застосовується в обмежених умовах виробництва одного виду виробів. Тому в більшості випадків застосовується умовно-натуральний метод, суть якого зводиться до приведення всього різноманіття однотипних виробів до певної умовної одиниці. У ролі якісного показника, за яким співвідноситимуться вироби, може виступати, наприклад, жирність для сиру, тепловіддача для вугілля та ін. Для виробництв, де складно однозначно виділити якісний показник для порівняння та обліку продукції використовується трудомісткість виготовлення. Розрахунок обсягу виробництва з трудомісткості виготовлення кожного виду продукції називається трудовим способом.

Поєднання трудового та умовно-натурального методів вимірювання обсягу виробництва відповідно до певної номенклатури найбільш точно відображає потреби більшості промислових виробництв в обліку та плануванні.

Традиційно як умовну одиницю вибирається типовий представник (найбільш масовий) виробленої продукції з найменшою трудомісткістю. Для розрахунку переказного коефіцієнта (k у.о. i) співвідносяться технологічно трудомісткості i-го вироби номенклатури та того виробу, який прийнятий як умовний:

до у.о. i- Коефіцієнт переведення в умовні одиниці для i-го виробу;

Тр i- технологічна трудомісткість i-го виробу, нормо-година;

Тр у.о. - технологічна трудомісткість виробу прийнятого як умовна одиниця.

Після того, як для кожного виробу визначено свої коефіцієнти переведення в умовні одиниці, необхідно визначити кількість кожної з позицій номенклатури:

ВП у.о. - Обсяг виробництва умовних одиниць, штук;

- Сума творів коефіцієнта переведення в умовні одиниці для i-го виробу та запланованого обсягу виробництва i-го виробу;

n- Кількість позицій у номенклатурі.

Для ілюстрації методики розглянемо приклад, у якому необхідно виготовити три види виробів (див. табл. 1). При перерахунку до умовних одиниць план випуску складе 312,5 штук виробів А.

Таблиця 1. Приклад розрахунку

Виходячи з розуміння загального обсягу виробництва в запланованому періоді, вже можна проводити розрахунок часу такту (основного показника для синхронізації та організації виробничих потоків) за відомою формулою:

ВТ у.о. - Час такту для умовної одиниці, хвилин (секунд, годин, днів);

ВП у.о. - Обсяг виробництва умовних одиниць, штук.

Слід зазначити, що обов'язковою умовою використання трудового методу є обгрунтованість які у розрахунках норм, їх відповідність фактичним витратам часу. На жаль, у більшості випадків дана умова не може бути виконана з різних причин як організаційного, так і технічного характеру. Тому використання трудового способу може давати спотворену картину динаміки обсягу виробництва.

Проте, застосування трудового методу рамках розрахунку умовної одиниці виміру планового випуску немає настільки жорсткого обмеження. Використання навіть завищених нормативних показників, якщо завищення носить системний характер, жодним чином не відбивається на результатах обчислень (див. табл. 2).

Таблиця 2. Застосовність методу при підвищених нормах

Як очевидно з наведеного вище прикладу підсумкове значення обсягу випуску залежить від «якості» використовуваного нормативного матеріалу. У тому й іншому випадку обсяги виробництва в умовних одиницях залишається незмінним.

Розрахунок доступного часу для вибраної номенклатури

На додаток до умовно-натурального методу пропонується підхід до визначення доступного часу для обраної номенклатури виробів у тому випадку, якщо розрахунок часу такту проводиться не для всього обсягу виробництва. У цьому випадку виникає потреба виділення із загального доступного часу частки, яка буде використана для вибраного продукту.

Для розрахунку загального запланованого обсягу виробництва використовується трудовий метод обчислення продуктивності праці як для всього обсягу виробництва, так і для тієї номенклатури, час такту якої надалі передбачається встановити:

ОП тр - обсяг виробництва у трудовому вимірі, нормо-годину (людину-годину);

Тр i- Нормативна трудомісткість i-го виробу, нормо-годин (людино-годин);

ВП i- План випуску i-го виробу;

до в.н. i- Коефіцієнт виконання норм.

Важливим і те, що у разі використовується коефіцієнт виконання норм із забезпечення відповідності розрахункових даних реальним можливостям виробництва. Цей коефіцієнт може обчислюватися як у кожному виду виробів, так всього обсягу виробництва.

ДВ i- Доступний час для i-го виробу;

ВП тр i- об'єм виробництва i-го виробу у трудовому вимірі, нормо-годину (людину-годину);

ДВ - загальний доступний час, хв. (год., днів).

Для перевірки загальний доступний час складається з розрахункових часток кожної номенклатури, визначених планом виробництва:

Таблиця 3. Приклад розрахунку доступного часу

ВП 1 = 100 × 2,5 × 1,1 + 150 × 2 × 1,1 + 200 × 1,5 × 1,1 = 935 нормо-година

ВП 2 = 75 × 3 × 1,1 + 125 × 2,2 × 1,1 = 548 нормо-година

година.

година.

У результаті, розрахуємо час такту для Номенклатури 1, як умовну одиницю приймемо Виріб 1.3.:

шт.

Дані підходи до розрахунку основних виробничих показників дають можливість досить оперативно та близько до реальності зробити основні обчислення щодо визначення цільового часу такту. І в тих випадках, коли є велика номенклатура типових виробів, зазначені методи дають можливість балансувати і синхронізувати виробництво на основі існуючих даних про час циклу кожного з процесу і встановленого споживчим попитом часу такту.

Час такту один із ключових принципів ощадливого виробництва. Час такту задає швидкість роботи виробництва, яка повинна точно відповідати попиту. Час такту у виробництві аналогічний частоті ударів серця людини. Час такту є одним із трьох елементів системи точно вчасно (поряд з потоковим виробництвомі системою, що витягує), який забезпечує рівномірну завантаженість роботою і визначає вузькі місця. Для проектування виробничих осередків, складальних конвеєрів та створення ощадливого виробництва, необхідне абсолютне розуміння часу такту. У цій статті розглянуто ситуації, в яких можливе штучне збільшення або зменшення часу такту.

Що таке час такту?Слово такт походить від німецької taktщо означає ритм або удар. Термін "час такту" пов'язаний з музичною термінологією і означає ритм, який задає диригент, щоб оркестр грав в унісон. У системі ощадливого виробництва дане поняття використовується, щоб забезпечити темп виробництва середньою швидкістюзмін рівня споживчого попиту. Час такту не числовий показник, який можна виміряти, наприклад, за допомогою секундоміра. Поняття часу такту необхідно відрізняти від часу циклу (час виконання одного операційного циклу). Час циклу може бути меншим, більшим або бути рівним часу такту. Коли час циклу кожної операції у процесі стає точно дорівнює часу такту, виникає потік одиничних виробів.

Існує така формула для обчислення:
Час такту = доступний виробничий час (на добу) / споживчий попит (на добу).

Час такту виражається в секундах на виріб, позначаючи, що споживачі купують продукцію разів у певний проміжок часу в секундах. Неправильно виражати час такту у виробах за секунду. Задаючи темп виробництва відповідно до швидкості зміни рівня споживчого попиту, ощадливі виробники тим самим домагаються виконання роботи в строк та скорочення втрат та витрат.

Зменшення часу такту.Мета визначення часу такту робота відповідно до споживчого попиту. Але що станеться, якщо час такту штучно зменшено? Робота буде виконана швидше, ніж потрібно, внаслідок чого виникне надвиробництво та зайвий запас. Якщо виконання інших завдань недоступне, то робітники втрачатимуть час в очікуваннях. У якій ситуації виправдана така дія?

Щоб продемонструвати подібну ситуацію, підрахуємо необхідну чисельність працівників складального конвеєра, на якому виконується потік одиничних виробів:

Чисельність групи = сума значень часу циклу ручних операцій/час такту.

Таким чином, якщо для процесу загальний час циклу становить 1293 с, то чисельність групи дорівнюватиме 3,74 осіб (1293 с / 345 с).

Оскільки неможливо залучити до роботи 0,74 особи, число 3,74 необхідно округлити. Трьох людей може виявитися недостатньо, щоб забезпечити темп виробництва відповідно до зміни споживчого попиту. У такому разі необхідно провести заходи щодо покращення, щоб скоротити час циклу ручних операцій та усунути втрати у процесі.

Якщо час циклу фіксовано, то можливе округлення у більшу бік з допомогою зменшення часу такту. Час такту може бути зменшено у разі зменшення доступного виробничого часу:

3,74 осіб = 1293 с на виріб / (7,5 год х 60 хв х 60 с / 78 деталей);
4 особи = 1293 с/(7 год х 60 хв х 60 с/78 деталей).

Залучаючи до роботи чотирьох осіб, зменшуючи час такту і виробляючи такий обсяг за менший час, завантаженість роботою групи рівномірно розподілена. Якщо ці чотири особи зможуть забезпечити темп виробництва відповідно до споживчого попиту за менший, ніж зазвичай час, то необхідно буде провести їхню ротацію або залучити до вирішення завдань покращення процесу.

Збільшення часу такту: правило 50 секунд.У наведеному прикладі ми показали, коли можна зменшити час такту підвищення ефективності. Розглянемо тепер випадок, коли час такту слід збільшити.

Існує емпіричне правило, згідно з яким всі ручні операції, що повторюються, повинні мати час циклу не менше 50 с (час від початку до початку). Наприклад, робота складальних конвеєрів компанії Toyotaвизначається часом такту 50-60 с. Якщо в компанії необхідно збільшити обсяг виробництва на 5-15%, то вводять додатковий часабо в деяких випадках використовують кілька конвеєрів складальних, налаштованих на більший час такту (наприклад, дві лінії з часом такту 90 с замість однієї лінії з часом такту 45 с).

Існують чотири причини, що визначають важливість правила 50 секунд.

1. Продуктивність.Якщо час такту становить малу величину, то навіть секунди, витрачені внаслідок зайвих пересувань, обертаються значними втратами часу циклу. Втрата 3 з 30 з часу циклу призводить до 10%-ного зниження продуктивності. Втрата 3 з 60 з циклу до 5%-ного зниження продуктивності. Втрата 3 з 300 з циклу тільки до 1% і т. д. Тому якщо час такту є більшою величиною (50 с і більше), то це не буде значною втратою продуктивності.
   Використання однієї складальної лінії з більшим числомоператорів, які працюють за малий час такту (наприклад, 14 с), дозволяє заощадити на витратах на інвестування (кількість ліній), але в результаті з'являться великі експлуатаційні витрати. За нашими спостереженнями, конвеєри складальні, спроектовані на роботу зі швидкістю 50 с і більше, на 30% продуктивніше, ніж лінії з малим часом такту.
2. Безпека та ергономіка.Виконання тих самих ручних операцій протягом короткого проміжку часу може призвести до втоми і болю в м'язах внаслідок повторюваного навантаження. Коли різні операції виконуються протягом більшого часу (наприклад, за 60 с замість 14 с), то м'язи перед початком повторного виконання операції встигають відновитися.
3. Якість.Виконуючи широке коло обов'язків (наприклад, п'ять операцій замість двох), кожен співробітник сам стає внутрішнім споживачем кожної операції, крім останньої. Якщо працівник виконує п'ять операцій, це змушує його приділяти більше уваги якості, оскільки незадовільний результат і під час операції 3 позначиться виконання операції 4 і, отже, нічого очікувати переданий непоміченим наступного етапу.
4. Ставлення до виконуваної роботи.Було зазначено, що працівники відчувають більше задоволення від роботи, повторюючи виконання операції, наприкладчерез кожні 54 с., а не 27 с. Людям подобається навчання новим навичкам, вони менше відчувають втому при виконанні рухів, що повторюються, але, головне співробітники відчувають, що вони роблять свій особистий внесок у створення продукту, а не просто виконують механічну роботу.

Час такту та інвестиції.Значення правила 50 секунд можна проілюструвати на прикладі компанії, що займається виробництвом та збиранням насосів для промисловості. У процесі створення продукту компанія використовувала один довгий складальний конвеєр. Внаслідок зростання споживчого попиту та вимог проведення додаткових випробувань стало необхідним проектування нового складального конвеєра. На цьому етапі компанія вирішила застосувати принципи дбайливого виробництва. Одним із перших кроків було визначення часу такту.

Час такту для даного продукту 40 с було розраховано, виходячи з найбільшого попиту. Враховуючи правило 50 секунд, інженери, відповідальні за цей проект, вирішили спроектувати або один складальний конвеєр з часом такту 80 с, що працює у дві зміни, або два конвеєри з часом такту по 80 с, що працюють в одну зміну. Роботи з проектування складальної лінії було запропоновано кільком машинобудівним компаніям. За оцінками для проектування однієї лінії вимагалося від 280 до 450 тис. дол. Розробка двох ліній означало подвоєння одиниць устаткування й величини початкового інвестиційного капіталу. Однак, використовуючи два конвеєри, можна було налаштувати кожен із них на виробництво певних видів продукції, що дозволяє зробити виробництво більш гнучким. Крім того, підвищення продуктивності, задоволеності працівників, скорочення витрат на безпеку та якість здатні компенсувати витрати на проектування додаткової лінії.

Таким чином, дотримуючись простого правила, згідно з яким швидкість виконання будь-якої ручної операції не повинна бути меншою за 50 с, можна уникнути втрат. p align="justify"> При проектуванні процесів ощадливого виробництва необхідно використовувати метод 3P (Production Preparation Process) 1 і проводити ретельний аналіз часу такту.

1 Метод проектування процесу ощадливого виробництва для нового продукту або докорінної реорганізації процесу виробництва для існуючого процесу у випадках значної зміни конструкції виробу або попиту. Детальніше див: Ілюстрований глосарій з ощадливого виробництва / За ред. Подружжя Марчвінські та Джона Шука: Пер. з англ. М: Альпіна Бізнес Букс: CBSD, Центр розвитку ділових навичок, 2005. 123 с. Прим. ред.

За матеріалами статті Job Miller, Know Your Takt Time
та книги Джеймса П. Вумека, Деніела Т. Джонса Ощадливе виробництво.
Як позбутися втрат і досягти процвітання вашої компанії.
М: Альпіна Бізнес Букс, 2004
підготувала В.А. Лутцева

Розрахунок такту випуску. Визначення типу виробництва. Характеристика заданого типу виробництва

Залежність типу виробництва від обсягу випуску деталей наведено у таблиці 1.1.

При масі деталі 1,5кг та N=10000 деталей вибирається середньосерійне виробництво.

Таблиця 1.1 - Характеристика типу виробництва

Серійне виробництво характеризується обмеженою номенклатурою деталей, що випускаються, виготовляються партіями, що періодично повторюються, і порівняно невеликим обсягом випуску, ніж у одиничному виробництві.

Основні технологічні ознаки серійного виробництва:

1. Закріплення за кожним робочим місцем кількох операцій;

2. Застосування універсального устаткування, спеціальних верстатів окремих операцій;

3. Розстановка обладнання за технологічним процесом, типом деталі або групами верстатів.

4. Широке застосування спец. Пристосувань та інструменту.

5. Дотримання принципу взаємозамінності.

6. Середня кваліфікація робітників.

Величина такту випуску розраховується за такою формулою:

де F д - дійсний річний фонд часу роботи обладнання, год/см;

N - річна програма випуску деталей, N = 10000 шт

Далі необхідно визначити дійсний фонд часу. При визначенні фонду часу роботи обладнання та робітників прийнято наступні вихідні дані на 2014 рік за 40 годинний робочий тиждень, Fд=1962 год/см.

Тоді за формулою (1.1)

Тип виробництва залежить від двох факторів, а саме: від заданої програми та від трудомісткості виготовлення виробу. На підставі заданої програми розраховується такт випуску виробу t, а трудомісткість визначається середнім штучним (штучно-калькуляційним) часом Т ШТ за операціями діючого на виробництві або аналогічного технологічного процесу.

У серійному виробництві кількість деталей у партії визначається за такою формулою:

де а - число днів, яке необхідно мати запас деталей, на=1;

F - кількість робочих днів на рік, F = 253 дні.

Аналіз вимог до точності та шорсткості оброблюваних поверхонь деталі та опис прийнятих методів їх забезпечення

Деталь "Вал проміжний" має невисокі вимоги щодо точності та шорсткості оброблюваних поверхонь. Багато поверхонь обробляються за чотирнадцятим кваліфікацією точності.

Деталь є технологічною, оскільки:

1. До всіх поверхонь забезпечується вільний доступ до інструменту.

2. Деталь має невелику кількість точних розмірів.

3. Заготівля максимально наближена до форми та розмірів готової деталі.

4. Допускається використання високопродуктивних режимів обробки.

5. Дуже точних розмірів немає, крім: 6P9, 35k6, 30k6, 25k6, 20k6.

Деталь можна отримати штампуванням, тому конфігурація зовнішнього контуру не викликає труднощів при отриманні заготовки.

З погляду механічної обробки деталь можна описати в такий спосіб. Конструкція деталі допускає її обробку на прохід, що не заважає цьому виду обробки. Є вільний доступ інструменту до оброблюваних поверхонь. Деталь передбачає можливість обробки на верстатах з ЧПУ, також і на універсальних верстатах, не становить труднощів при базуванні, що обумовлено наявністю площин і циліндричних поверхонь.

Робиться висновок, що з точки зору точності і чистоти поверхонь, що обробляються даної деталі в основному не представляє значних технологічних труднощів.

Також для визначення технологічності деталі використовують

1. Коефіцієнт точності, КТ

де К ТЧ – коефіцієнт точності;

Т СР – середній квалітет точності поверхонь деталі.

де Т i - Квалітет точності;

n i - Число поверхонь деталі з даним квалітетом (таблиця 1.2)

Таблиця 1.2 Число поверхонь деталі "Вал проміжний" з даним квалітетом

Таким чином

2. Коефіцієнт шорсткості, КШ

де К Ш - коефіцієнт шорсткості,

Ra СР – середня шорсткість.

де Ra i - параметр шорсткості поверхні деталі;

m i - Число поверхонь деталі з однаковим параметром шорсткості (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3 - Число поверхонь деталі "Вал проміжний" з цим класом шорсткості

Таким чином

Коефіцієнти порівнюються з одиницею. Чим ближче значення коефіцієнтів до одиниці, тим деталь більш технологічна. З перерахованого вище можна дійти невтішного висновку, що деталь досить технологічна.

У машинобудуванні розрізняють три типи виробництв: масове, серійне та одиничнета два методи роботи: потоковий та непоточний.

Масове виробництвохарактеризується вузькою номенклатурою та великим обсягом випуску виробів, що безперервно виготовляються протягом тривалого часу. Основною ознакою масового виробництва є не тільки кількість виробів, що випускаються, а й виконання на більшості робочих місць однієї закріпленої за ними операції, що постійно повторюється.

Програма випуску в масовому виробництві обумовлює можливість вузької спеціалізації робочих місць та розташування обладнання в процесі технологічного процесу у вигляді потокових ліній. Тривалість операцій усім робочих місцях однакова чи кратна за часом і відповідає заданої продуктивності.

Такт випуску - інтервал часу, через який періодично проводиться випуск виробів. Він істотно впливає на побудову технологічного процесу, оскільки необхідно привести час кожної операції до часу, що дорівнює або кратному такту, що досягається відповідним розчленуванням технологічного процесу на операції або дублювання обладнання для отримання необхідної продуктивності.

Щоб уникнути перебоїв у роботі потокової лініїна робочих місцях передбачаються міжопераційні запаси (заділи) заготовок чи деталей. Заділи забезпечують безперервність випуску продукції при непередбаченій зупинці окремого обладнання.

Поточна організація виробництва забезпечує значне скорочення технологічного циклу, міжопераційних за- ловів і незавершеного виробництва, можливість застосування високопродуктивного обладнання та різке зниження трудомісткості та собівартості виробів, простоту планування та управління виробництвом, можливість комплексної автоматизації виробничих процесів. При потокових методах роботи зменшуються оборотні фонди та значно підвищується оборотність вкладених у виробництво коштів.

Серійне виробництвохарактеризується обмеженою номенклатурою виробів, що виготовляються партіями, що періодично повторюються, і великим обсягом випуску.

У великосерійному виробництві широко застосовують обладнання спеціального призначення та агрегатні верстати. Обладнання розташовується не за типами верстатів, а за предметами, що виготовляються, і в ряді випадків відповідно до виконуваного технологічного процесу.

Середньосерійневиробництво займає проміжне положення між велико-і дрібносерійним. На розмір партії у серійному виробництві впливають річний випуск виробів, тривалість процесу обробки та налагодження технологічного обладнання. У дрібносерійному виробництві розмір партії зазвичай становить кілька одиниць, у середньосерійному – кілька десятків, у великосерійному – кілька сотень деталей. В електромашинобудуванні та апаратобудуванні слово «серія» має два значення, які слід розрізняти: ряд машин зростаючої потужності одного і того ж призначення і кількість однотипних машин або апаратів, що одночасно запускаються у виробництво. Дрібносерійне виробництво за своїми технологічними особливостями наближається до одиничного.

Одиничне виробництвохарактеризується широкою номенклатурою виробів, що виготовляються, і малим обсягом їх випуску. Характерною ознакою одиничного виробництва є здійснення робочих місцях різних операцій. Продукція одиничного виробництва - машини та апарати, що виготовляються за окремими замовленнями, що передбачають виконання спеціальних вимог. До них відносять також дослідні зразки.

У одиничному виробництві випускаються електричні машини та апарати широкої номенклатури щодо невеликих кількостях і часто в одиничному екземплярі, тому воно має бути універсальним і гнучким для виконання різних завдань. При одиничному виробництві застосовують швидкопереналагоджує обладнання, яке дозволяє переходити з виготовлення однієї продукції на іншу з мінімальною втратою часу. До такого обладнання відносять верстати з програмним управлінням, автоматизовані склади, керовані ЕОМ, гнучкі автоматизовані осередки, ділянки тощо.

Універсальне обладнання в одиничному виробництві використовують лише на підприємствах, побудованих раніше.

Деякі технологічні методи, що виникли в потоково-масовому виробництві, застосовують у серійному, а й одиничному виробництві. Цьому сприяють уніфікація та стандартизація виробів, спеціалізація виробництва.

Складання електричних машин та апаратів - заключний технологічний процес, при якому окремі деталі та складальні одиниці з'єднуються в готовий виріб. Основними організаційними формами складання є стаціонарна та рухлива.

При стаціонарному складаннівиріб повністю збирається одному робочому місці. Усі деталі та вузли, необхідні для складання, надходять на робоче місце. Цю збірку застосовують у одиничному та серійному виробництві та виконують концентрованим або диференційованим способом. При концентрованому способі складальний процес не розчленовується на операції і всю збірку (від початку до кінця) виконує робітник або бригада, а при диференційованому способі складальний процес розчленовується на операції, кожну з яких виконує робітник або бригада.

При рухомому складаннівиріб переміщається від одного робочого місця до іншого. Робочі місця оснащені необхідним складальним інструментом та пристроями; на кожному з них виконується одна операція. Рухлива форма складання застосовується у великосерійному та масовому виробництві та здійснюється лише диференційованим способом. Така форма складання прогресивніша, оскільки дозволяє спеціалізувати збирачів на певних операціях, внаслідок чого підвищується продуктивність праці.

У процесі виробництва об'єкт складання повинен послідовно переходити від одного робочого місця до іншого по потоку (такий рух виробу, що збирається, зазвичай здійснюється конвеєрами). Безперервність процесу при потоковому складання досягається завдяки рівності або кратності часу виконання операцій на всіх робочих місцях лінії складання, тобто тривалість будь-якої складальної операції на лінії складання повинна дорівнювати або кратна такту випуску.

Такт складання на конвеєрі є плануючим початком для організації роботи не тільки складального, а й усіх заготівельних та допоміжних цехів заводу.

При широкій номенклатурі та невеликих кількостях виробів, що випускаютьсянеобхідні часті переналаштування обладнання, які знижують його продуктивність. Для зниження трудомісткості виробів, що випускаються в Останніми рокамина базі автоматизованого обладнання та електроніки розробляються гнучкі автоматизовані виробничі системи (ГАПС), що дозволяють виготовляти окремі деталі та вироби різного виконання без переналаштування обладнання. Кількість виробів, що випускаються на ГАПС, визначається при її розробці.

Залежно від конструкцій та габаритних розмірівелектричних машин та апаратів потрібні різні технологічні процеси складання . Вибір технологічного процесу складання, порядку проходження операцій та обладнання визначається конструкцією, обсягом випуску та ступенем уніфікації їх, а також конкретними умовами, що є на заводі.