Лисиця, що зустрічається в міфах Японії, Китаю, Кореї, це парфуми, але не наділені злими чи добрими рисами характеру. У міфології цих країн лисиці різні, вони мають і подібність і відмінності. Їхнє призначення стежити за рівновагою добра і зла. Лисиця в Японській міфології називається Кіцуне.

Види лисиць у міфології

У японській міфології є два види лисиць, руда Кіцунеі лисиця Хоккайдо. Вони обидві наділені знаннями, життя у них довге, вони мають магічними здібностями. Лисиці, за даними міфів, здатні швидко переміщатися, вони мають дуже добрий зір і нюх, читають таємні думки людей. Вважається, що життя лисиці мало чим відрізняється від життя людей, вони ходять на двох ногах,

Японська міфологія та фольклор про лисиць Кіцуне – у перекладі з японської мови, лисий дух. Якщо звернути увагу на фольклор у Японії, то кіцуне є різновидом демона, хоча це вірніше сказати бешкетник, а не демон.

Сакральне значення лисиці

Будь-яка частина тіла лисиці має чари, вдаривши хвостом, вона може спричинити пожежу. Вона може змінювати свій зовнішній вигляд, перетворюючись то на прекрасну дівчину, то на старого, але робити це можливо, коли лисиця досягне 100 річного віку, до цього вона не може цього зробити. Але це не основне її вміння, вона може переселитися в людину, має магічні знання, може подорожувати у снах людей, і як дракон, що вогнедиш, видихає вогонь.

Крім того, часто їм приписують такі неймовірні можливості, як перетворюватися на рослини незвичайної висоти та форми або створення другого небесного світила. Це все свідчить, наскільки вони могутні. Деякі міфи описують, як кіцуні вартують деякі об'єкти, форма їх нагадує кулю чи грушу. Є припущення, що хтось стане господарем цього предмета, зможе підкорити собі куцини.

Так як в цій кулі знаходиться частина їх чаклунства, вони змушені будуть підкорятися, інакше їх чекає зниження в їхньому рівні, і втрата частини сили.

У міфології два види Кіцуне:

Мебу- божественна лисиця, її часто асоціюють з Інарі, а вона богиня рису, ось чому її вважають посланницею бога.
Ногіцуне- Дика лисиця, вона часто за міфами буває злий, наміри у неї недобрі.

Особливе значення лисиці у міфології Японії цілком зрозуміло, лисиця посланець бога Інарі, яка нерідко робить добрі справи для людей. У деяких випадках лисицям приписують незвичайні вміння, вони можуть творити ілюзії, коли людина може втратити реальність.

Зміна значення лисиці у міфології

Досягши віку 1000 років, лисиця в японській міфології, стає сильнішою, у неї виростає від 1 до 9 хвостів, колір хутра теж змінюється, він може бути білим або сріблястим або навіть золотим. Загалом лисиці за міфами живуть дуже довго, до 8000 років. девятихвостий Лисв японській міфології - це істота наділена великими здібностями. Згідно з міфом, бог Інарі, наблизив до себе сріблястих лисиць, вони стали служити йому, поклявшись, цієї клятви вони повинні дотримуватися завжди.

Інарі в деяких легендах уявляють теж лисою, але насправді це божество, поряд з його святинями завжди знаходяться фігурки лисиць, а раніше біля храмів Інарі завжди тримали живих лисиць.

Найвідомішим, шанованим є дух охоронець Кьюбі, Це теж лисиця, вони вважаються найрозумнішими та хитрішими створіннями. Вони вибирають собі заблудлу душу, і оберігають її протягом 2 днів, але для деяких є виняток і Кьюбі перебуває з цією душею набагато довше. Роль такої лисиці – захист заблуканої душі, вона їх супроводжує до інкарнації. Ці лисиці можуть мати навіть кілька душ, яким вони допомагають.

Часто злі куцини показують ошуканцями, але для своїх витівок вони вибирають людей з вадами гордих, злих, жадібних.

Лисиця – хранитель сім'ї

Віра в те, що лисиці можуть стати охоронцями сім'ї в Японії збереглася, але господарем лисиці не може бути проста людина, це доступно лише певним групам, які відносяться до однієї спільноти. Вступити в нього можна лише поріднившись з ними, або купивши у них будинок, землю. Зазвичай із такими людьми намагаються скоротити спілкування тому, що сусіди бояться того, як на них може відреагувати їхній захисник.

Деякі оповіді розповідають про історії, коли лисиці перетворювалися на гарних жінок, хитрі спритні лисиці були вправними спокусницями. Вони вміло цим користувалися, спокушали чоловіків і нерідко ставали їхніми дружинами. У таких шлюбах народжувалися діти, які мали особливі якості.

Відданість дружин лисиць відзначається в легендах, вони могли жити досить довго, приховуючи своє обличчя, але у разі виявлення справжньої сутності, то лисиця має залишити чоловіка. Але є й винятки за однією з легенд, дружина, злякавшись собак, перетворилася на лисицю, але чоловік, котрий дуже її любив, не міг з нею розлучитися, тим більше у них були діти. Лисиця не змогла залишити сім'ю і щоночі поверталася.

Якщо перекласти буквально куцине воно означає, підемо спимо. Але ця історія є винятком, у всіх інших лисиці йшли. Слід зауважити діти, народжені від дружин лисиць, мали особливі можливості, які недоступні людині, але вони не могли перетворюватися на лисиць. Частина історій розповідає про невдалі історії спокушання лисицями чоловіків, коли через недосвідченість вона погано маскувала свій хвіст.

Але слід зазначити, що перелічені види лисиць далеко не всі, їх набагато більше.

Наприклад, біла лисиця Бьякко, добрий знаквона справжній посланець богів. Чорну лисицютеж не варто побоюватися, вона асоціюється із добром. А от лисиця Кукоце злісне істота, яке треба побоюватися, але треба відзначити те, що японця своїх лисиць люблять, ставляться до них з повагою, вважається, що душі померлих людей переселяються в лисицю, ці вони пояснюють те, що часто біля місць поховання людей можна зустріти лисячі нори .

Відео: Дефіле лис Кіцуне

Kitsune (狐)

Kitsune (狐) - лисиці-перевертні в японській міфології. Ці тварини мають великі знання, довге життя, і магічні здібності. Головна серед них – здатність набути форми людини; лисиця, за переказами, вчиться робити це після досягнення певного віку (зазвичай сто років, хоча в деяких легендах - п'ятдесят).

Kitsune зазвичай набувають вигляду спокусливої красуні, симпатичної молодої дівчини, але іноді обертаються і старими. Слід зазначити, що у міфології відбулося змішання корінних японських повір'їв, що характеризували лисицю, як атрибут богині Inari (稲荷) і китайських, які вважали, що лисиця - перевертень, родом близьким до демонів.

Інші можливості, які зазвичай приписуються kitsune, включають здатність вселятися в чужі тіла, видихати чи інакше створювати вогонь, з'являтися в чужих снах, і здатність створювати ілюзії настільки складні, що вони майже не відрізняються від дійсності.

Деякі з оповідей заходять далі, говорячи про kitsune зі здібностями викривляти простір і час, зводити людей з розуму, або приймати такі нелюдські чи фантастичні форми, як дерева невимовної висоти або другий місяць у небі. Зрідка kitsune приписують характеристики, що нагадують вампірів: вони живляться життєвою чи духовною силою людей, із якими вступають у контакт.

Іноді kitsune зображають охороняють круглу або грушоподібну річ (hoshi no tama "зоряна куля"). Кажуть, що той, хто заволодів цією кулею, може змусити його допомогти собі. Одна з теорій стверджує, що кіцун "запасає" частину своєї магії в цій кулі після перетворення. Kitsune зобов'язані стримувати свої обіцянки, інакше їм доведеться покарати як зниження свого рангу чи рівня сили.

Існують два підвиди лисиць: японська руда лисиця (hondo kitsune, що мешкає на Honshū (혼슈), Vulpes Japonica) і північна лисиця (kita kitsune (北狐), що мешкає на Hokkaidō (홋카이도), Vulpes Schrencki).

З давніх-давен птахи і звірі були втіленнями Богів або навіть самі вважалися Богами. Одним із таких звірів була лисиця. Лисиці не дозволяли надто розростатися популяції мишей. Оберігаючи рис, що росте на полях, вони стали шануватися як Боги.

Їхньою покровителькою є Богиня Inari, у храмах якої неодмінно присутні зображення лисиць. Ставлення людей до kitsune – суміш поваги, побоювання та симпатії.

Kitsune пов'язані як із синтоїстськими, так і з буддійськими віруваннями. У shintō (神道) kitsune асоціюються з Inari, Божеством-покровителем рисових полів та підприємництва. Спочатку лисиці були посланцями (tsukai) цього божества, але зараз різниця між ними настільки розмилася, що Inari іноді зображується у вигляді лисиці. У буддизмі вони здобули популярність завдяки популярній у 9-10 століттях у Японії школі таємного буддизму Shingon (真言宗), одне з головних божеств якого, Dakini (空行母), зображалося верхом, що їздить по небу, на лисиці.

У фольклорі kitsune - це різновид yōkai (妖怪), тобто демона. У цьому контексті слово "kitsune" часто перекладають як "лисий дух". Однак це не обов'язково означає, що вони не є живими істотами або є чимось іншим, ніж лисицями. Слово " дух " у разі використовується у східному сенсі, відбиваючи стан знання чи осяяння.

Будь-яка лисиця, яка прожила досить довго, таким чином, може стати "вулиним духом". Існують два основних види kitsune: myōbu (명婦) або божественна лисиця, що часто асоціюється з Inari, і nogitsune (野狐) або дика лисиця (дослівно "польова лисиця"). Дика лисиця часто, але не завжди описується як зла, що має злий намір.

У kitsune може бути до дев'яти хвостів. Загалом вважається, що чим старший і сильніший лис, тим більше у неї хвостів. Деякі джерела стверджують навіть, що kitsune відрощує додатковий хвіст кожні сотню чи тисячу років свого життя. Однак, лисиці, що зустрічаються в казках, майже завжди мають один, п'ять, або дев'ять хвостів.

Коли kitsune отримують дев'ять хвостів, їхнє хутро стає сріблястим, білим, або золотим. Ці Kyūbi no Kitsune (九尾の狐, Дев'ятихвості Лисиці) отримує силу нескінченної проникливості. Подібним чином у Кореї говориться, що лисиця, яка прожила тисячу років, перетворюється на Kumiho (дослівно "Дев'ятихвоста Лисиця"), але корейська лисиця завжди зображується злою, на відміну від японської лисиці, яка може бути як доброзичливою, так і недоброзичливою.

У китайському фольклорі також є "Лисьі Духи" (Huli jing) багато в чому схожі на kitsune, включаючи можливість дев'яти хвостів.

У деяких історіях кіцуне відчувають труднощі з хованням свого хвоста в людській подобі (зазвичай лисиці в таких історіях мають лише один хвіст, що може бути вказівкою на слабкість і недосвідченість лисиці). Уважний герой може викрити п'яну або необережну лисицю, що обернулася людиною, розглянувши крізь одяг її хвіст.

Однією із знаменитих kitsune також є великий Дух-охоронець Kyūbi. Це Дух-охоронець і захисник, який допомагає юним "заблуканим" душам на їхньому шляху в поточній інкарнації. Kyūbi зазвичай залишається ненадовго, лише на кілька днів, але у разі прихильності до однієї душі може супроводжувати її роками. Це рідкісний тип kitsune, що нагороджує кількох щасливчиків своєю присутністю та допомогою.

У японському фольклорі kitsune часто описуються обманщиками, іноді при цьому дуже злими. Лисиця-обманщик використовують свої магічні сили для витівок: ті, що показуються в доброзичливому світлі, прагнуть вибирати своїми цілями надто гордих samurai (武士, 侍), жадібних купців і хвалькуватих людей, тоді як більш жорстокі kitsune прагнуть мучити бідних та буддійських ченців.

Ще kitsune часто описують як коханок. У подібних історіях зазвичай присутній юний чоловік і kitsune, що набула вигляду жінки. Іноді кіцуне приписується роль спокусниці, але часто подібні історії радше романтичні. У таких історіях юний чоловік зазвичай одружується з красунею (не знаючи, що це лисиця) і надає велике значенняїї відданості. У багатьох таких історіях присутній трагічний елемент: вони закінчуються виявленням лисячої сутності, після чого кіцун повинен залишити свого чоловіка.

Найстаріша з відомих історій про дружин-лисиць, яка дає фольклорну етимологію слова "kitsune", у цьому сенсі є винятком. Тут лисиця набуває вигляду жінки і виходить заміж за чоловіка, після чого ці двоє, провівши кілька щасливих років разом, заводять кількох дітей. Її лисяча сутність несподівано відкривається, коли в присутності багатьох свідків вона лякається собаки, і, щоб сховатися, набуває свого щирого вигляду. Kitsune готується піти з дому, але чоловік зупиняє її, говорячи: "Тепер, коли ми були кілька років разом і ти дала мені кількох дітей, я не можу просто забути тебе. Будь ласка, підемо і поспимо". Лисиця погоджується, і з того часу повертається до свого чоловіка щоночі в образі жінки, йдучи вранці в образі лисиці. Після цього її стали називати kitsune, тому що в класичному японському "kitsu ne" означає "підемо і поспимо", у той час як "ki tsune" означає "завжди приходить".

Нащадки шлюбів між людьми і кіцуне зазвичай приписують особливі фізичні та (або) надприродні властивості. Конкретна природа цих властивостей, однак, сильно змінюється від джерела до іншого. Серед тих, у кого, як вважалося, є подібні екстраординарні можливості - відомий onmyōji (陰陽師) Abeno Seimei (安倍晴明), який був han"yō (напів-демоном), сином людини та kitsune.

В епоху Хейань (Heyan Jidai, 794-1185), молодий samurai Abeno Yasuna вирішив відвідати храм в лісі Shinoda в провінції Settsu (摂津国 , район Ōsaka (오사카)). По дорозі він зіткнувся з мисливцем, який промишляв полюванням на лисицю, використовуючи їхню печінку як ліки. Ясуна вступив у боротьбу з мисливцем, отримав рани, але звільнив лисицю з пастки. Потім красива жінка на ім'я Kuzunoha (葛の葉) приходить і допомагає йому повернутися до себе додому. Насправді ця жінка лисиця, яку він врятував, набула людського вигляду. Yasuna закохується в неї і вони одружуються. За іншою версією поранений Yasuna п'є воду в гірській річці. У цей час до річки приходить дівчина Kuzunoha і випадково падає у воду, Yasuna рятує її. На подяку за свій порятунок вона просить дозволити їй піклуватися про Yasuna.

Yasuna і Kuzunoha одружуються, незабаром у них народжується хлопчик, якого вони назвуть Dōjimaru (доросле ім'я Abeno Seimei). Їхній син успадкував частину надприродної природи своєї матері.

Декілька років потому Kuzunoha задивилася на улюблені хризантеми і забула перетворитися з лисиці назад на людину. П'ятирічний Dōjimaru, прокинувшись після полуденного сну, побачив кінчик її хвоста і почав плакати. Вона негайно звернулася до жінки, але зрозуміла, що настав час покинути будинок і повернутися до життя в дикій природі.

У сльозах вона пише прощальні вірші чоловікові та синові на розсувних ґратчастих дверях, обклеєних папером shoji (障子). Кузуноха жалкує про свою долю, про те, що вона не людина, а лисиця.

Yasuna дізнається правду, але не хоче розлучатися з Kuzunoha. Він біжить за дружиною разом із зовучим матір Dōjimaru. Yasuna та син зустрічають Kuzunoha знову у гаю Shinoda. Кузуноха пояснює, що існує закон, згідно з яким лисиця, яка повернулася у світ звірів, не може знову повернутися у світ людей. Вона каже чоловікові: "Наш син - незвичайний хлопчик. Він народжений, щоб допомагати людям і вести їх за собою, він буде найбільшою людиною у світі, коли виросте. Я захищатиму його".

Dōjimaru має надлюдські здібності, він може розуміти мову птахів і звірів, воскресати мертвих. Якось Dōjimaru почув розмову птахів. Вони казали, що Mikado (帝), імператор у столиці, зараз серйозно хворий і що це через те, що змія та жаба замуромані живцем під кам'яним фундаментом палаців. Yasuna чує це від свого сина і вигадує план зробити перший крок на шляху піднесення сина в світі. Він змінює ім'я сина з Dōjimaru на Seimei, і син зціляє хворобу Мікадо. Завдяки пораді Seimei Mikado цілком зцілений від своєї хвороби. Він наказує призначити 13-річного Seimei головним провісником.

І так, хто ж такі кіцуне? Що вони собою представляють? Чим володіють та від куди з'явилися? У пошуках відповіді на ці питання, я перерив безліч джерел інформації і мої праці не були марними. І зараз ви зможете оцінити результати моїх праць.

Кіцуне (яп.狐) - це японська назва лисиці. У фольклорі кіцуне - це різновид яка, тобто демона. У цьому контексті слово «кіцуне» часто перекладають як «лисий дух». Однак це не обов'язково означає, що вони не є живими істотами або є чимось іншим, ніж лисицями. Слово «дух» у разі використовується у східному сенсі, відбиваючи стан знання чи осяяння. Існують два основних види кіцуне: мебу, або божественна лисиця, що часто асоціюється з Інарі, і ногіцуне, або дика лисиця (дослівно «польова лисиця»), часто , але завжди, описувана як зла, має злий умисел. Ці істоти зустрічаються у різних фольклорних творах народів Сходу. Наприклад, у Японії існують два підвиди лисиць: японська руда лисиця (хондо кіцуне, що мешкає на Хонсю; Vulpes vulpes japonica) і лисиця Хоккайдо (кита кіцуне, що мешкає на Хоккайдо; Vulpes vulpes schrencki). Дуже добре поширений образ лисиці-перевертня, лисиці-духу в Азії. У Китаї та Кореї лисиця зазвичай виявляється зацікавленою лише в людській крові. У Країні Вранішнього Сонця образ лисиці-перевертня куди більш багатогранний, хоча і тут вони часом балуються вампіризмом. Кієсі Нодзакі, відомий дослідник легенд про кіцуне, доводить у своїх роботах автохтонний характер японських легенд про лисиць-перевертнів. Тоді як подібні історії з континенту, на його думку, лише наклалися поверх тих, що існували з давніх-давен – і надали «споконвічно японським друзям людини» зловісні риси. Так це чи ні, судити вам – мені ж кіцуне симпатичні та цікаві саме такі, які є. У всіх їхніх протиріччях, із досить шкідливим, але глибоким та шляхетним характером. Адже й японська культура, на відміну континентальної, ще з епохи Хэйан тим вище ставить людини, що більше у ньому граней і протиріч. Цілісність хороша в бою, але в звичайному житті вона є ознакою примітивізму - вважають японці.
Тепер хотів би розповісти від куди з'явилися коцуни.
Більшість джерел сходяться на тому, що Кіцуне стають після смерті деякі люди, які вели праведний, потайливий і малозрозумілий оточуючим спосіб життя. Після народження Кіцуне, він росте і набирає сили. Молодий кіцуне, як правило, займається серед людей проказами, а також вступають з ними в романтичні відносини різного ступеня серйозності – в таких історіях практично завжди діють однохвості лисиці. сил лисиця-перевертня залежить від віку та рангу – який визначається за кількістю хвостів та кольором шкіри. Крім того, зовсім молоді кіцуне часто видають себе невмінням сховати хвіст - мабуть, ще навчаючись трансформам, часто навіть на більш високому рівні видає тінь або відображення. Приміром, виявила себе Кудзуноха – мати Абе-но Сеимея.

Як з'ясувалося, головна здатність кіцуне - це прийняття людської форми, за доданнями, кіцуне вдосконалює свої здібності до трансформації після того, як проживе 100 років (у деяких джерелах говориться, що після 50 років) ... Кіцуне зазвичай набувають вигляду спокусливої красуні, симпатичної молодої дівчини, але іноді обертаються і старими. Слід зазначити, що у японської міфології відбулося змішання корінних японських повір'їв, що характеризували лисицю як атрибут бога Інарі ( гарний прикладЛегенда - «Лис-вагова гиря») і китайських, які вважали лисиць перевертнями, родом, близьким до демонів. Взагалі, кіцуне в японській містиці діляться на дві категорії: «Інорі», що перебувають на службі, «Тенко» (Небесних Лис), і «Ногіцуне» ( Вільних лис). Втім, видається, що межа між ними дуже тонка і умовна.
Але трансформація – це не єдиний їхній талант, у японському фольклорі ці тварини мають великі знання, довге життя і магічні здібності. Також кіцуне мають здатність вселятися в чужі тіла, видихати чи інакше створювати вогонь, з'являтися в чужих снах, і здатність створювати ілюзії настільки складні, що вони майже не відрізняються від дійсності. Деякі з оповідей заходять далі, говорячи про кіцуне зі здібностями викривляти простір і час, зводити людей з розуму, або приймати такі нелюдські чи фантастичні форми, як дерева невимовної висоти або другий місяць у небі. Що цікаво кіцуне не прив'язані до фаз місяця, вони здатні на куди більш глибокі трансформації, ніж звичайні перевертні. Зрідка Кіцуне приписують характеристики, властиві вампірам: вони живляться життєвою чи духовною силою людей, з якими вступають у контакт. Іноді кіцуне описують такими, що охороняють круглий або грушоподібний об'єкт (хосі але тама, тобто «зоряна куля»); стверджується, що той, хто заволодів цією кулею, може змусити кіцуне допомагати собі; одна з теорій стверджує, що кіцуне «запасають» частину своєї магії в цій кулі після перетворення. Кіцуне зобов'язані стримувати свої обіцянки, інакше їм доведеться покарати як зниження свого рангу чи рівня сили. Варто звернути увагу на уявлення кіцун у вигляді вампірів. В одному з сказань говориться, що кіцуне дуже схожа на вампіра, вони так само п'ють людську кров і вбивають людей. Цим же, втім, грішать і фейрі-ельфи – причому, як правило, жорсткі заходи ті й інші вживають порядку помсти за навмисну або випадкову образу. Хоча часом займаються цим і, що називається, із любові до мистецтва. Іноді, лисиці обмежуються енергетичним вампіризмом – харчуючись життєвими силами оточуючих.
Поговоримо про хвіст кіцуне.
Кіцуне може бути до дев'яти хвостів. Загалом вважається, що чим старший і сильніший лис, тим більше у неї хвостів. Деякі джерела стверджують навіть, що кіцуне відрощує додатковий хвіст кожні сотню чи тисячу років свого життя. Однак, лисиці, що зустрічаються в казках, майже завжди володіють одним, п'ятьма, або дев'ятьма хвостами. Дев'ятихвісті - еліта кіцуне, не молодше 1000 років. Дев'ятихвості лисиці зазвичай мають сріблясту, білу або золоту шкірку, і масу високих магічних здібностей. Вони входять у свиту Інаріно Камі, служать її емісарами, або ж живуть самі по собі. Втім, деякі і на цьому рівні не утримуються від дрібних і великих пакостей - знаменита Тамамо-но Мае, яка наводила жах на Азію від Індії до Японії, була якраз дев'ятивостою кіцуне. Дев'ятихвостим кіцуне, за легендою, звернувся наприкінці земного життя Коан, ще один знаменитий містик.
Коли кіцуне отримують дев'ять хвостів, їхнє хутро стає сріблястим, білим або золотим. Ці кюбі але кіцуне («дев'ятихвісті лисиці») отримує силу нескінченної проникливості. Подібним чином у Кореї говориться, що лисиця, що прожила тисячу років, перетворюється на куміхо (Kumiho) (дослівно «дев'ятихвоста лисиця»), але корейська лисиця завжди зображується злою, на відміну від японської лисиці, яка може бути як доброзичливою так і недоброзичливою. У китайському фольклорі також є «лисячі парфуми» (Huli jing) багато в чому схожі з Кіцуне, включаючи можливість дев'яти хвостів.
У деяких історіях кіцуне відчувають складнощі із хованням свого хвоста в людській подобі (зазвичай лисиці в таких історіях мають лише один хвіст, що може бути вказівкою на слабкість і недосвідченість лисиці). Уважний герой може викрити обернуту людиною п'яну або необережну лисицю, розглянувши крізь одяг її хвіст .... До речі, за деякими легендами, кіцуне здатні при необхідності міняти стать і вік ...
Тепер хотів би поговорити про деяких представників Кіцуне.
Однією із знаменитих Кіцуне є великий дух-охоронець Кьюбі. Це дух-охоронець і захисник, який допомагає юним «заблуканим» душам на їхньому шляху в поточній інкарнації. Кюбі зазвичай залишається ненадовго, лише кілька днів, але у разі прихильності до однієї душі, може супроводжувати її роками. Це рідкісний тип кіцуне, який нагороджує кількох щасливчиків своєю присутністю та допомогою.
До речі, хочу зауважити, що найчастіше у фольклорі кіцуне часто описуються ошуканцями, іноді при цьому дуже злими. Кіцуне-ошуканець використовують свої магічні сили для витівок: ті, що показуються в доброзичливому світлі, прагнуть вибирати своїми цілями надто гордих самураїв, жадібних купців і хвалькуватих людей, тоді як жорстокіші кіцуне прагнуть мучити бідних торговців, фермерів і буддійських.
Найцікавіше, що дуже часто Кіцуне описують як коханок. У подібних історіях зазвичай присутній юний чоловік і кіцуне, що набула вигляду жінки. Іноді Кіцуне приписується роль спокусниці, але часто подібні історії радше романтичні. У таких історіях юний чоловік зазвичай одружується з красунею (не знаючи, що це лисиця) і надає великого значення її відданості. У багатьох таких історіях є трагічний елемент: вони закінчуються виявленням лисячої сутності, після чого кіцуне повинна залишити свого чоловіка.
Найстаріша з відомих історій про дружин-лисиць, яка дає фольклорну етимологію слова «кіцуне», у цьому сенсі є винятком. Тут лисиця набуває вигляду жінки і виходить заміж за чоловіка, після чого ці двоє, провівши кілька щасливих років разом, заводять кількох дітей. Її лисяча сутність несподівано відкривається, коли в присутності багатьох свідків вона лякається собаки, і, щоб сховатися, набуває свого щирого вигляду. Кіцуне готується піти з дому, але чоловік зупиняє її, кажучи: Тепер, коли ми були кілька років разом і ти дала мені кількох дітей, я не можу просто забути тебе. Будь ласка, підемо і поспимо». Лисиця погоджується, і з того часу повертається до свого чоловіка щоночі в образі жінки, йдучи вранці в образі лисиці. Після цього її стали називати кіцуне - тому що в класичному японському кіцу-не означає «підемо і поспимо», тоді як кі-цуне означає «завжди приходить».
Нащадки шлюбів для людей і кіцуне зазвичай приписують особливі фізичні та/або надприродні властивості. Конкретна природа цих властивостей, однак, сильно змінюється від джерела до іншого. Серед тих, у кого, як вважалося, є подібні екстраординарні можливості - відомий омедзі Абе але Сеймей, який був хан'є (напівемоном), сином людини та кіцуне.
Дощ, що падає серед ясного неба, іноді називають кіцуне але емеірі або «весілля кіцуне».

Добре представлені назви японських кіцуне
1) Бакемоно-Кіцуне - вони у свою чергу бувають чарівними або демонічними лисицями. Приклад: Рейко, Кіко чи Коре, тобто ті лисиці, які мають відчутної форми.
2) Бьякко - означає «біла лисиця». Зустріч з нею свого роду дуже гарна ознака, оскільки вважається, що саме ця лисиця служить богу Інарі і виступає свого роду посланцем Богів. Варто відразу відзначити, що написання імені Бьякко, що відноситься до лисиці і того ж імені, але відноситься до Божественного Тигра, який є володарем Заходу - різне, тому не треба їх плутати та асоціювати.
3) Генко – у перекладі означає «чорна лисиця». Зустріч із нею теж зазвичай є добрим знаком, як і з Бьяко.
4) Яко або Йакан - практично яка завгодно лисиця, у своєму роді теж що і Кіцуне.
5) Кіко - примарна лисиця, є різновидом Рейка.
6) Коре - «лисиця-переслідувач», теж різновид Рейко.
7) Куко - називають ще «повітряна лисиця», ця тваринка дуже зла і любить підступи. В японській міфології ставиться в один ряд з Тенгу (який є японським різновидом тролів)
8) Ногіцуне - «дика лисиця». Також це слово використовують, щоб розрізняти «хороших» і «поганих» лисиць. Іноді японці використовують «Кіцуне» для позначення «хорошої» лисиці, що є посланником Інарі та «Ногіцуне»- лисиць, що здійснюють прокази та обманюють людей. Але вони не демони, а скоріше просто бешкетники і жартівники.
9) Рейко - «примарна лисиця». Однозначно цю лисичку віднести до сил зла неможливо, але при цьому безумовно поганий дух. Простіше говорячи посередині між добром і злом, і при цьому має схильність до поганого. Як на мене - сіра посередність.
10) Тенко або Амагітсуне - свого роду «божественна лисиця». Це наша Кіцуне, яка досягла 1000 років. Головна ознака Тенко - дев'ять хвостів (і іноді ще буває золота шкірка).
11) Тамамо-Но-Мае - демонічний різновид Тенко. Цей лис оманливо прекрасний, дуже агресивний та сильний демон. Також це одна з найвідоміших лис-демонів у японському фольклорі. (Нагадую: Кюбі це дух-охоронець, він у японців добрий.)
12) Шакко - «руда лисиця». Відносять як до сил добра, так і сил зла. Вважається, що це теж що і Кіцуне. Або простіше кажучи ще одне ім'я Кіцуне.

Лисиці в китайській міфології.
Китай це головне джерелопоширення лисиних парфумів в інші стани (до Кореї, Японії) і також місце де ці звірятка поширилися і засіли найбільше в культурі. Лисиці-китаянки є: розпусниками, великими вченими, вірними коханими, професійними спокусниками, полтергейстами, трюкачами, месниками та товаришами по чарці. У цьому їхня відмінність від японських лисиних духів- вони завжди нерозлучно перебувають і живуть із людьми, чим вносять моралізаторську функцію. Також китаянки-лисиці можуть перетворяться на будь-яку людину якої вони захочуть, сто непідвладно японським Кіцуне. Але з іншого боку, вони не можуть перетворюватися на нікого крім людей. Та й китайська філософія пояснює це тим, що досягнення безсмертя і розуміння мудрості, яких прагнуть лисички-знають лише люди. Тому на щось інше, крім людини, немає сенсу перетворюватися ним.
1)-Ху - власне, лисиця своєю персоною.
2)- Худжин - це лисий дух, якщо дослівно перекласти те-«прекрасна лисиця».
3)-Хушиан - називають безсмертних лисиць.
4)-Цзінвей Ху (Цзювейху) - лисиця з дев'ятьма хвостами. Вважали, що людина, яка з'їла її м'ясо, може не боятися отрут.
5)-Лун Чжи - це у них дев'ятиголова і дев'ятивоста лисиця-людожер. (Змію Гориничу тут з нею не потягатимуться за кількістю голів і хвостиків - однозначно, може Гідре з Греції)
6)-Лаоху - стара лисиця. У Китаї формально всі лисячі духи – старі, оскільки від вороття залежить вміння перетворюватися на людину. Лаоху ще старіше ніж інші лисиці. Крім того, Лаоху - єдиний вид лисиці, що не несе сексуальної функції і це швидше пов'язано і їх віком. Існує теорія про відсутність статі в Лаоху.
Лисиці в корейській міфології.
Тут ми розглянемо один вид і найбільше нас цікавить - тисячолітня дев'ятивоста лисиця - Куміхо. Ця лисиця-перевертень у корейській міфології завжди жіночої статі та демон. Куміхо у них спокусниця, хитра дружина і навіть часом суккуб (голова мета суккубів перетворювати чоловіче населення на рабів і харчуватися їх енергією до їхньої смерті) або вампірша. Коротше кажучи, кровожерна істота чия кінцева мета вбивство жертви. І така кровожерна лисиця-перевертень є єдиною представницею, яка вбиває своїми руками серед країн сонця, що сходить.

Ось такі вони, ці істоти, піддані богині Інарі. Веселі та злісні, романтичні та цинічні, схильні як до моторошних злочинів, так і до піднесеної самопожертви. Ті, що мають величезні чарівні можливості, але часом зазнають поразки через чисто людські слабкості. Ті, що п'ють людську кров і енергію – і стають найвідданішими з друзів і подружжя…

Лисині чари

«Небесна лисиця має дев'ять хвостів та золотисту шерсть; вона може проникати в таємниці світобудови, що лежать на чергуванні чоловічого і жіночого начал».

Лисиця огортає людину, що полюбила її, злою шаною, не даючи їй жити спокійно у своєму ж будинку і веля поступатися найнагальнішими питаннями совісті. Вона спокушає нещасного своєю нелюдською красою і, скориставшись любов'ю, п'є соки його життя, а потім кидає в жертву смерті і йде полювати за іншим. Лисиця перетворює його на бездушного виконавця своїх наказів, велить йому діяти, як уві сні, втрачаючи відчуття справжнього життя.

Але, втручаючись у життя людини, лисиця який завжди діє зло. Правильно, що вона морочить дурних людей, знущається з жадібних і грубих, полюють за щастям, яке їм на роду не писане. Правильно, що вона жорстоко карає за розпусту, а головне, за віроломство і підлість по відношенню головним чином до неї ж, - але хіба може все це бути зіставлено з тими нелюдськими радощами, які створює появу в сірому та убогому житті людини спокусливої красуні, що занурює у справжнє щастя, протягом якого людина йде все, навіть у свою явну смерть.

Лисиця приходить до людини сама, стає чудовою коханкою і вірною подругою, добрим генієм, що охороняє свого друга від злих людей. Вона є в життя вченого ще більш тонкою, ніж він сам, і захоплює його невимовною чарівністю, яке людині, одруженій з неписьменною, напівтвариною жінкою, яка охороняє його вогнище і аж ніяк не претендує на невичерпну любовну увагу, є особливо дорогою і яка розгортає всю її складну особистість, що воскресає її. З легким серцем прямує він до своєї загибелі.

Лисиця не тільки жінка. Вона може також з'явитися людині і образ чоловіка. Це буде тонко освічений вчений, розмова з яким окрилює дух; він буде товариш і друг, відданий беззавітно і щиро, що шукає собі відповіді в глибині чужої душі, але обурюється і карає свого товариша за будь-яку спробу використати його божественну силу для грубого апетиту. Лис живе разом з людиною, нічим не відрізняється, окрім властивих їй дивацтв, але іноді він – невидимка і посилає свої чари лише одному своєму обранцю, серце якого не закуто обивательським страхом та сліпими вигадками. Лис невидимка - все той же відданий друг, іноді, правда, незбагненний у своїх діях, схожих швидше на дії ворога, але потім справді виявляється справжнім золотом.

Несучи людині фатальну чарівність, призводячи її до меж смерті, лисиця сама ж несе йому зцілення, що допомагає як ніщо на світі. Вона зберігає пігулку вічного життя, що горить у вічному сяйві блідої чаклунки місяця і здатну оживити навіть труп, що розклався. І перед тим, як стати безсмертним генієм надземних сфер, вона ще раз втручається в життя людини і несе їй мир та щастя.

З передмови академіка В.А. Алексєєва до збірки оповідань Пу Сунліна «Лисья чари

Найперша японська легенда про лисиць була викладена у трьох книгах VIII та XII століть. І звучить вона так:
За правління імператора Кіммея (540–571 рр.) людина з району Оно провінції Міно вирушила на пошуки доброї дружини. Минуло чимало часу, як він зустрів у полі гарну жінку і запитав її: Ти станеш моєю дружиною? Та погодилася; він одружився з нею і взяв її до свого дому. Через якийсь час у них народилася дитина. Але тоді в будинку жило цуценя, яке постійно гавкало на господиню. Вона просила чоловіка вбити тварину, бо сильно боялася собак, але той, хоч дуже любив дружину, не погоджувався. Одного разу жінці здалося, ніби собака кусає її, але цуценя з гавкотом відскочило, бо раптово злякана жінка перетворилася на лисицю, піднялася на паркан і вмостилася там. Тоді чоловік, глянувши на свою дружину, що перетворилася на лисицю, сказав: «Ми прожили разом довго, і у нас народилася дитина, тому я не зможу тебе забути. Завжди приходь у цей будинок хоча б на нічліг». Вона вчинила відповідно до слів чоловіка і приходила щоразу в будинок тільки ночувати. Тому їй дали ім'я «Кі-цуне» (岐都禰), «завжди приходить».
Є ще одна знаменита історія про лисиць-перевертнів викладена у прославлених
«Записки про пошуки духів» (Соу шэнь цзи) великого Гань Бао – цзюань XIX, оповідання 425. Саме від неї відштовхувався Пєлєвін у «Священній книзі перевертня». Хоча, на мій погляд, тема лис-перевертнів у нього зовсім не розкрита, стародавні легенди звучать цікавіше і переконливіше, хоч і малі за обсягом. Пізня Хань - це 6-189 років. не.

Під час Пізньої Хань, у роки Цзянь-ань, уродженець округу Пейго на ім'я Чень Сянь був військовим намісником у Сіхаї. Буцюй із його особистої охорони Ван Лін-Сяо з невідомої причини втік. Сянь навіть хотів його стратити. Через деякий час Сяо втік вдруге. Сянь його довго не міг відшукати і тому ув'язнив його дружину. Але коли дружина відповіла без утайки на всі запитання, Сянь зрозумів: «Все ясно, його відвела нечиста сила. Потрібно його знайти.

І ось намісник із кількома десятками піших і кінних, захопивши мисливських собак, почав нишпорити за стінами міста, вистежуючи втікача. І справді Сяо був виявлений у порожньому могильному склепі. Перевертень, почувши голоси людей і собак, зник. Люди, надіслані Сянем, привели Сяо назад. Зовсім він уподібнився лисицям, людського в ньому майже нічого не залишилося. Міг лише бурмотити: «А-Цзи!» Ден через десять він поступово почав приходити в розум і тоді розповів:

- Коли лисиця прийшла вперше, у далекому кутку будинку між курячих сідал з'явилася жінка гарна собою. Назвавшись А-Цзи, вона почала манити мене до себе. І так було неодноразово, поки я, сам того не чекаючи, пішов її заклик. Тут же вона стала моєю дружиною, і того ж вечора ми опинилися в її будинку... Зустріч з собаками не пам'ятаю, але радий був як ніколи.

- Це гірська погань, - визначив даос-ворож.

У «Записках про уславлені гори» говориться: «Лиса в давнину була розпусною жінкою, і ім'я їй було А-Цзи. Потім вона перетворилася на лисицю».

Ось чому перевертні цього роду здебільшого називають себе А-Цзи.

Виглядати А-Цзи, може приблизно так-погляд у неї відповідний.

На завершення статті хотіла б сказати, що про такі цікаві істоти писати одне задоволення.

Міфологія: Кіцуне (狐) Дев'ятихвостий демон-лис

Кьюбі (насправді кіцуні). Вважаються розумними хитрими створіннями, які вміють перетворюватися на людей. Підкоряються Інарі, богині злакових рослин. Ці тварини мають великі знання, довге життя, і магічні здібності. Головна серед них, повторюся, здатність набути форми людини; лисиця, за переказами, вчиться робити це після досягнення певного віку (зазвичай сто років, хоча в деяких легендах - п'ятдесят). Кіцуне зазвичай набувають вигляду спокусливої красуні, симпатичної молодої дівчини, але іноді обертаються і старими. Інші можливості, які зазвичай приписуються кіцуне, включають здатність вселятися в чужі тіла, видихати чи інакше створювати вогонь, з'являтися в чужих снах, і здатність створювати ілюзії настільки складні, що вони майже не відрізняються від дійсності. Деякі з оповідей заходять далі, говорячи про кіцуне зі здібностями викривляти простір і час, зводити людей з розуму, або приймати такі нелюдські чи фантастичні форми, як дерева невимовної висоти або другий місяць у небі.

Кіцуне пов'язані як із синтоїстськими, так і з буддійськими віруваннями. У синто Кіцуне асоціюються з Інарі, божеством-покровителем рисових полів та підприємництва. Спочатку лисиці були посланцями (цукай) цього божества, але зараз різниця між ними настільки розмилася, що Інарі сам іноді зображується у вигляді лисиці. У буддизмі вони здобули популярність завдяки популярної в IX-X століттях в Японії школі таємного буддизму Сінгон, одне з головних божеств якого, Дакіні, зображалося верхом, що їздить по небу, на лисиці.

У фольклорі кіцуне - це різновид яка, тобто демона. У цьому контексті слово «кіцуне» часто перекладають як «лисий дух». Однак це не обов'язково означає, що вони не є живими істотами або є чимось іншим, ніж лисицями. Слово «дух» у разі використовується у східному сенсі, відбиваючи стан знання чи осяяння. Будь-яка лисиця, яка прожила досить довго, таким чином, може стати «вулиним духом». Існують два основні види кіцуне: мебу, або божественна лисиця, що часто асоціюється з Інарі, і ногіцуне, або дика лисиця (дослівно «польова лисиця»), часто, але не завжди, що описується як зла, що має злий намір.

Кіцуне може бути до дев'яти хвостів. Загалом вважається, що чим старший і сильніший лис, тим більше у неї хвостів. Деякі джерела стверджують навіть, що кіцуне відрощує додатковий хвіст кожні сотню чи тисячу років свого життя. Однак, лисиці, що зустрічаються в казках, майже завжди мають один, п'ять, або дев'ять хвостів.

У деяких історіях кіцуне відчувають складнощі із хованням свого хвоста в людській подобі (зазвичай лисиці в таких історіях мають лише один хвіст, що може бути вказівкою на слабкість і недосвідченість лисиці). Уважний герой може викрити п'яну або необережну лисицю, що обернулася людиною, розглянувши крізь одяг її хвіст.

Однією із знаменитих Кіцуне також є великий дух-охоронець Кюбі. Це дух-охоронець і захисник, який допомагає юним «заблуканим» душам на їхньому шляху в поточній інкарнації. Кюбі зазвичай залишається ненадовго, лише кілька днів, але у разі прихильності до однієї душі, може супроводжувати її роками. Це рідкісний тип кіцуне, який нагороджує кількох щасливчиків своєю присутністю та допомогою.

У японському фольклорі кіцуне часто описуються ошуканцями, іноді при цьому дуже злими. Кіцуне-ошуканці використовують свої магічні сили для витівок: ті, що показуються в доброзичливому світлі, прагнуть вибирати своїми цілями надто гордих самураїв, жадібних купців і хвалькуватих людей, тоді як жорстокіші кіцуне прагнуть мучити бідних торговців, фермерів і буддійських.

Ще кіцуне часто описують як коханок. У подібних історіях зазвичай присутній юний чоловік і кіцуне, що набула вигляду жінки. Іноді Кіцуне приписується роль спокусниці, але часто подібні історії радше романтичні. У таких історіях юний чоловік зазвичай одружується з красунею (не знаючи, що це лисиця) і надає великого значення її відданості. У багатьох таких історіях є трагічний елемент: вони закінчуються виявленням лисячої сутності, після чого кіцуне повинна залишити свого чоловіка.

Найстаріша з відомих історій про дружин-лисиць, яка дає фольклорну етимологію слова “кіцуне”, у цьому сенсі є винятком. Тут лисиця набуває вигляду жінки і виходить за чоловік за чоловіка, після чого ці двоє, провівши кілька щасливих років разом, заводять кількох дітей. Її лисяча сутність несподівано відкривається, коли в присутності багатьох свідків вона лякається собаки, і, щоб сховатися, набуває свого щирого вигляду. Кіцуне готується піти з дому, але чоловік зупиняє її, кажучи: Тепер, коли ми були кілька років разом і ти дала мені кількох дітей, я не можу просто забути тебе. Будь ласка, підемо і поспимо». Лисиця погоджується, і з того часу повертається до свого чоловіка щоночі в образі жінки, йдучи вранці в образі лисиці. Після цього її стали називати кіцуне - тому що в класичному японському кіцу-не позначає «підемо і поспимо», тоді як кі-цуне означає «завжди приходить».

Нащадки шлюбів для людей і кіцуне зазвичай приписують особливі фізичні та/або надприродні властивості. Конкретна природа цих властивостей, однак, сильно змінюється від джерела до іншого. Серед тих, у кого, як вважалося, є подібні екстраординарні можливості - відомий онмеді Абе але Сеймей, який був хан'є (напівемоном), сином людини та кіцуне.

Дощ, що падає серед ясного неба, іноді називають кіцуне але емеірі або «весілля кіцуне».

Багато людей вірять, що Кіцуне прийшли в Японію з Китаю.

Настрій такий, що захотілося вивісити кілька цитат про кіцуне.

* * *
Люди і тварюки належать до різних пород,
а лисиці знаходяться десь посередині.
У живих і мертвих шляхи різні,
лисячі шляхи лежать десь між ними.
Безсмертні та перевертні йдуть різними дорогами,
а лисиці між ними.
Тому можна сказати, що зустріч з лисицею -
подія дивовижна,
але можна сказати і так,
що зустріч із лисицею - справа звичайна.

Цзі Юнь (XVIII ст.)

Японці вважають, що й у наші дні зустріти Кіцуне можна всюди. Вони вміло пристосувалися до сучасного життя, їх знання людської натури, численні таланти, природна чарівність та вміння обманювати дозволяють їм вільно почуватися навіть у мегаполісі. Їх можна зустріти у сфері фінансів, мистецтва. Кажуть, що кіцуне – геніальні поети та вчені. Але як же визначити, що перед вами - лисиця-перевертень, а не людина? Говорять, це нескладно. Потрібно просто бути уважнішими. Кіцуне завжди красиві і розумні, вони намагаються звернути на себе увагу протилежної статі і поводяться часто дещо фривольно. Молоді перевертні не вміють ховати хвіст за допомогою чарівних чарів, тому під підозру можуть потрапити дівчата, які люблять спідниці. Складніше з більш зрілими кіцуне: вони можуть заморочити голову будь-кому, але видає їх зазвичай дзеркало - вони відбиваються такими, які є насправді, інакше кажучи, дзеркала передають їхню справжню суть.
Кіцуне бояться собак, а собаки ненавидять перевертнів. Тому японці вважають підозрілим, якщо їхній новий знайомий не тільки не тримає вдома собак, а й відгукується про них негативно, а на вулиці будь-який пес скеляє на нього зуби.

Майнув хвіст лисий.
Немає тепер мені спокою
Чекаю щовечора.

Сюраюкі Тамба, XVIII століття

Кіцуне - загадкові, незвичайні, і вельми привабливі створіння. Невід'ємні персонажі японського фольклору та літератури, вони мають риси одночасно безлічі чарівних істот. Якщо виділити три основні паралелі в західній культурі- це поєднання якостей ельфа-фейрі, перевертня та вампіра.

Вони можуть бути як носіями незамутненого зла, і бути посланцями божественних сил. Але воліють романтичні пригоди різного ступеня серйозності, або просто жарти і прокази по відношенню до людських істот - не гребуючи часом, однак, і вампіризму. А часом їхні історії сповнені трагічної сентиментальності, такої улюбленої японцями.

Ставлення японців до кіцуне дуже схоже на ставлення ірландців до своїх фейрі - суміш поваги, побоювання та симпатії. І вони виразно виділяються серед інших окабе, тобто японських чарівних істот. Подібно до ельфів Британських островів, «малого народця», кіцуне живуть у пагорбах і на пустках, жартують над людьми, часом ведуть їх у чарівну країну - звідки ті можуть повернутися глибокими старцями за кілька днів - або навпаки, опинитися в майбутньому, провівши десятиліття . Прийнявши людську подобу, кіцуне виходять заміж або одружуються на людях, мають від них потомство.

Кіцуне часто описують як коханок. У подібних історіях зазвичай присутній юний чоловік і кіцуне, що набула вигляду жінки. Іноді Кіцуне приписується роль спокусниці, але часто подібні історії радше романтичні. У таких історіях юний чоловік зазвичай одружується з красунею (не знаючи, що це лисиця) і надає великого значення її відданості. У багатьох таких історіях є трагічний елемент: вони закінчуються виявленням лисячої сутності, після чого кіцуне повинна залишити свого чоловіка. Перша задокументована легенда про кіцуне відноситься до 538-710 рр. не.

Воно, мешканець області Міно, довго шукав і не міг знайти свого ідеалу жіночої краси. Але одного туманного вечора, біля великої пустки (звичайне місце зустрічей з фейрі біля кельтів), він несподівано зустрів свою мрію. Вони побралися, вона народила йому сина. Але водночас із народженням сина, собака Воно принесла цуценя. Чим більше ставало щеня, тим агресивніше він ставився до Леді з Пустоші. Вона злякалася і попросила чоловіка вбити пса. Але той відмовився. Одного разу пес кинувся на Леді. Вона з жахом скинула людське обличчя, звернулася до лисиці, і втекла. Воно, однак, почав її шукати і звати: «Ти можеш бути лисицею - але я люблю тебе, і ти мати мого сина; ти можеш приходити до мене, коли захочеш». Леді-Лиса почула Воно, і з тих пір щоночі вона приходила до нього в образі жінки, а вранці тікала в пустки в лисиці. З цієї легенди виводиться два варіанти перекладу слова Кіцуне. Або «кіцу не», запрошення провести ніч разом — заклик Воно до своєї дружини, що втекла; або "кі-цуне" - "завжди приходить".

Характерною рисою, яка ріднить кіцуне з ельфами, є «кіцуне-бі» (Лисьї Вогні) - так само, як і кельтські фейрі, лисиці можуть випадково чи навмисно позначити свою присутність уночі загадковими вогнями та музикою на пустках і пагорбах. Причому ніхто не гарантує безпеки людині, яка ризикнула сходити перевірити їхню природу. Легенди описують джерело цих вогнів як «хосі-но тама» (Зоряні Перлини), білі кульки, схожі на перли або дорогоцінні камені, що мають чарівну силу. Кіцуне завжди мають при собі такі перлини, у лисячій формі тримають їх у роті, або носять на шиї. Кіцуне дуже цінують ці артефакти, і в обмін на їх повернення можуть погодитися виконати бажання людини. Але, знову ж таки, безпеку зухвалця після повернення гарантувати складно - а у разі відмови повернути перлину Кіцуне може залучити на допомогу своїх друзів. Однак дану в такій ситуації людині обіцянку, як і фейрі, Кіцуне зобов'язаний виконати - інакше ризикує бути зниженим на посаді та статусі. Статуї лисиць у храмах Інарі практично завжди мають на собі такі кулі.

Кіцуне на подяку, або в обмін на повернення своєї перлини, можуть дати людині багато чого. Однак не варто просити у них матеріальних об'єктів - адже вони великі майстри ілюзій. Гроші перетворяться на листя, зливки золота - на шматки кори, а дорогоцінні камені на звичайні. Зате нематеріальні дари лисиць дуже цінні. Перш за все Знання, звичайно - але це не для всіх ... втім, лисиці можуть дарувати здоров'я, довголіття, удачу в справах і безпеку в дорозі.

Як перевертні, кіцуне здатні змінювати форми людини та тварини. Однак вони не прив'язані до фаз місяця, і здатні на куди глибші трансформації, ніж звичайні перевертні. Якщо у формі лисиці людині важко зрозуміти, та ж ця форма чи ні - то людський образ лисиця може набувати різного. Більше того, за деякими легендами, кіцуне здатні при необхідності міняти стать і вік - з'являючись то молодою дівчиною, то сивим старцем. Але приймати образ людської істоти молодий кіцуне здатний лише з 50-100 років.

Як вампіри, кіцуне часом п'ють людську кров і вбивають людей. Цим же, втім, грішать і фейрі-ельфи - причому, як правило, жорсткі заходи ті й інші вживають порядку помсти за навмисну або випадкову образу. Хоча часом займаються цим і, що називається, із любові до мистецтва. Іноді, лисиці обмежуються енергетичним вампіризмом — харчуючись життєвими силами оточуючих.

Для досягнення своїх цілей кіцуне здатні багато на що. Наприклад, можуть приймати образ конкретної людини. Так, п'єса театру кабуки «Есіцуне, і тисяча вишневих дерев» розповідає про кіцуне на ім'я Генкуро.

У коханки знаменитого воєначальника Мінамото-но Йосіцуне, леді Сідзука, був чарівний барабан, зроблений у давнину зі шкур кіцуне - а саме батьків Генкуро. Він поставив собі за мету повернути барабан, і зрадити останки батьків землі. Для цього лисиця звернулася до одного з довірених осіб воєначальника - але молодий Кіцуне допустив помилку, і був розкритий. Генкуро пояснив причину свого проникнення в замок, Йосіцуне та Сідзука повернули йому барабан. На подяку він подарував Йосіцуне своє чарівне заступництво.

Деякі кіцуне є стихійним лихом для оточуючих.

Героїня п'єс ноо «Мертвий камінь» та кабуки «Прекрасна лисиця-відьма», Тамамо-но Мае, на своєму шляху з Індії до Японії через Китай залишає шлейф лих та жорстоких витівок. Зрештою, вона гине при зустрічі з буддистським святим Геммо - і виявляється звернена в проклятий камінь.

Кіцуне люблять влаштовувати капості тим, хто їх заслуговує - проте цілком можуть влаштувати проблеми доброчесного селянина, шляхетного самурая. Люблять спокушати ченців-подвижників, збиваючи їх зі шляху в нірвану - проте на інших шляхах можуть надати допомогу і підтримку.

Знаменитий кіцуне Кюбі допомагає тим, хто шукає істину в їх пошуках, допомагаючи їм реалізувати завдання свого втілення.

Нащадки Кіцуне від шлюбів з людьми самі зазвичай стають містичними особистостями, що ходять заповідними і темними стежками.

Таким був Абе-но Сеімеї, знаменитий окультист епохи Хейан. Його матір'ю була Кіцуне Кудзуноха, яка довго прожила в сім'ї людини - але в результаті викрита і змушена піти в ліс. Якщо одні джерела стверджують, що Сеимеї у відсутності потомства, інші називають його нащадками низку японських містиків наступних часів.

Нащадки шлюбів для людей і кіцуне зазвичай приписують особливі фізичні та/або надприродні властивості. Конкретна природа цих властивостей, однак, сильно змінюється від джерела до іншого. Дощ, що падає серед ясного неба, іноді називають кіцуне але емеірі або «весілля кіцуне».

Для Китаю легенди про шлюби людей та лисиць нехарактерні, як і історії про їхнє взаєморозуміння взагалі… Більше того – якщо в Японії зустріч з лисицею в цілому вважається добрим знаком, то в Китаї це однозначно дуже погана прикмета. Показовою є історія про лисячий документ, розказана китайським поетом Ню Цзяо.

Чиновник Ван, у відрядженні до столиці, якось увечері побачив біля дерева двох лисиць. Вони стояли на задніх лапах і весело сміялися. Одна з них тримала у лапі аркуш паперу. Ван почав кричати на лисицю, щоб вони йшли - проте Кіцуне проігнорували його обурення. Тоді Ван кинув в одну з лисиць каменем, і потрапив у око тій, що тримала документ. Лисиця випустила папір, і обидві зникли в лісі. Ван забрав документ, але він виявився написаний невідомою йому мовою. Тоді Ван пішов у трактир, і почав усім розповідати про подію. Під час його оповідання увійшов чоловік із пов'язкою на лобі і попросив показати папір. Однак господар корчми помітив хвіст, що виглядає з-під халата, і лисиця поспішила ретируватися. Ще кілька разів лисиці намагалися повернути документ, поки Ван був у столиці, але щоразу невдало. Коли він поїхав назад у свій повіт, то дорогою з неабияким здивуванням зустрів цілий караван своїх родичів. Вони повідомили, ніби він сам надіслав їм листа про те, що отримав вигідне призначення у столиці, і запросив їх приїхати туди. Вони на радощах швидко розпродали все майно і вирушили в дорогу. Зрозуміло, коли Вану показали листа, він виявився чистим листомпаперу. Сімейству Вана довелося повертатися з великими збитками. Через деякий час до Вану повернувся брат, який вважався загиблим у далекій провінції. Вони стали пити вино і розповідати історії з життя. Коли Ван дійшов історії про лисячий документ, брат попросив його показати. Побачивши папір, брат схопив його, зі словами «нарешті!» звернувся в лисицю і вискочив у вікно.

Молодий Кіцуне, як правило, і займається серед людей проказами, а також вступають з ними в романтичні відносини різного ступеня серйозності - в таких історіях практично завжди діють однохвости лисиці. Крім того, зовсім молоді кіцуне часто видають себе невмінням сховати хвіст - мабуть, ще навчаючись трансформам, часто навіть на більш високому рівні видає тінь або відображення.

З віком, лисиці набувають нових рангів - з трьома, п'ятьма, сімома та дев'ятьма хвостами. Що цікаво, трихвости лисиці особливо рідкісні - можливо, вони в цей період проходять службу десь ще (або досконало освоюють мистецтво трансформації…). П'яти і семихвісті кіцуне, часто чорного кольору, зазвичай постають перед людиною тоді, коли їм це потрібно, не приховуючи своєї сутності. Дев'ятихвісті - еліта кіцуне, не молодше 1000 років. Дев'ятихвості лисиці зазвичай мають сріблясту, білу або золоту шкірку, і масу високих магічних здібностей. Вони входять у свиту Інаріно Камі, служать її емісарами, або ж живуть самі по собі. Втім, деякі і на цьому рівні не утримуються від дрібних і великих пакостей - знаменита Тамамо-но Мае, яка наводила жах на Азію від Індії до Японії, була якраз дев'ятихвостой кіцуне. Дев'ятихвостим кіцуне, за легендою, звернувся наприкінці земного життя Коан, ще один знаменитий містик.

Взагалі, кіцуне в японській містиці діляться на дві категорії: «Інрі», що знаходяться на службі, «Тенко» (Небесних Лис), і «Ногіцуне» (Вільних Лис). Втім, видається, що межа між ними дуже тонка і умовна. Іноді кіцуне, як вважається, можуть вселятися в тіла людей – викликаючи ефекти, подібні до християнської «одержимості біса». За деякими даними, таким чином лисиці відновлюють свої сили після поранень чи виснаження.

Іноді «вселення лисиці», Кіцунецукі (феномен, визнаний медичною наукою, але слабо пояснений і віднесений до «національно-обумовлених синдромів»), проявляється більш тонко - у раптовій любові до рису, тофу та птиці, бажання приховати очі від співрозмовника, підвищеної сексуальної активності, нервозності та емоційної холодності. Втім, інші джерела описують саме цей феномен як прояв лисиної крові. У старі часи таких людей, за одвічною людською традицією, тягли на багаття - особливо, якщо екзорцизм не допомагав, і лисиця не виганялася; а їхні родичі піддавалися обструкції, і часто виявлялися змушені залишити свої будинки. За японськими фізіогномічними уявленнями, «лисячу кров» можна виявити і за зовнішністю. Підозру в неповністю людській природі викликали люди з густою шевелюрою, близько поставленими очима, вузьким обличчям, подовженим і кирпатим носом, і високими вилицями. Найнадійнішим способом виявлення Кіцуне вважалися дзеркала і тіні (втім, майже не працювали щодо вищих Кіцуне, і напівкровок). А також важлива і взаємна нелюбов кіцуне та їх нащадків до собак.

Магічні здібності кіцуне зростають у міру дорослішання та набуття нових рівнів в ієрархії. Якщо можливості однохвостого молодого кіцуне дуже обмежені, то потім вони набувають можливості потужного гіпнозу, створення складних ілюзій та цілих ілюзорних просторів. За допомогою своїх чарівних перлин, кіцуне здатні захищатися вогнем та блискавками. Згодом набуваються вміння літати, ставати невидимим і набувати будь-яких форм.

Вищі кіцуне мають владу над простором і часом, здатні набувати чарівних форм - драконів, гігантських дерев до неба, другого місяця в небі; вміють наводити безумство на людей і масово підкоряти їх своїй волі.

У Японії існують два підвиди лисиць: японська руда лисиця (хондо кіцуне, що мешкає на Хонсю; Vulpes vulpes japonica) і лисиця Хоккайдо (кита кіцуне, яка мешкає на Хоккайдо; Vulpes vulpes schrencki).

Слід зазначити, що у японської міфології відбулося змішання корінних японських повір'їв, що характеризували лисицю, як атрибут богині Інарі і китайських, котрі вважали лисиць перевертнями, родом близьким до демонам.

"Для звичайної зоології китайський лисиць не дуже відрізняється від інших, але це не так для Кіцуне. Статистика вказує, що тривалість його життя коливається від восьмисот до тисячі років. Вважається, що ця істота приносить нещастя і кожна частина лисиця тіла має чарівне призначення. Йому достатньо вдарити хвостом об землю, щоб викликати пожежу, він може передбачати майбутнє і приймати образи старих, чи невинних юнаків, чи вчених, він хитрий, обережний, скептичний, знаходить задоволення в дрібних хитрощах і бурях, після смерті душі людей переселяються до Лисів. Їхні нори знаходять неподалік цвинтарів. (Хорхе Луїс Борхес "Книга вигаданих істот")

У фольклорі Кіцуне - це різновид яка, тобто демона. У цьому контексті слово «кіцуне» часто перекладають як «лисий дух». Однак це не обов'язково означає, що вони не є живими істотами або є чимось іншим, ніж лисицями. Слово «дух» у разі використовується у східному сенсі, відбиваючи стан знання чи осяяння. Будь-яка лисиця, яка прожила досить довго, таким чином, може стати «вулиним духом».

"Види" та назви кіцуне:
Бакемоно-Кіцуне — чарівні чи демонічні лисиці, такі як Рейко, Кіко чи Коріо, тобто якийсь вид нематеріальної лисиці.
Бьякко - "біла лисиця", дуже хороша ознака, зазвичай має знак служіння Інарі і виступає посланцем Богів.
Генка - "чорна лисиця". Зазвичай – добрий знак.
Йако чи Йакан — практично будь-яка лисиця, те саме, що й Кіцуне.
Кіко - "спіритична лисиця", різновид Рейко.
Коріо - "лисиця, що переслідує", різновид Рейко.
Куко або Куюко (у сенсі «у» із призвуком «ю») — "повітряна лисиця", вкрай погана та шкідлива. Заступає рівне з Тенгу місце в пантеоні.
Ногіцуне - "дика лисиця", в той же час використовується, щоб розрізняти "хороших" і "поганих" лисиць. Іноді японці використовують "Кіцуне", щоб назвати гарного лисиця-посланника від Інарі та "Ногіцуне" - лисиць, що здійснюють прокази і хитрують з людьми. Тим не менш, це не справжній демон, а скоріше бешкетник, жартівник і трикстер. За поведінкою нагадують Локі зі скандинавської міфології.
Рейко - "примарна лисиця", іноді не знаходиться на боці Зла, але безумовно погана.
Тенко - "божественна лисиця". Кіцуне, який досяг віку 1000 років. Зазвичай у них 9 хвостів (і іноді золота шкірка), але кожен з них або дуже "поганий", або доброзичливий і мудрий, як посланець Інарі.
Шакко - "червона лисиця". Можливо як на боці Добра, так і на боці Зла, те саме, що й Кіцуне.

Небесною покровителькою Кіцуне є богиня рису Інарі. Їхні статуї є невід'ємною частиною храмів на її честь. Більше того – деякі джерела вказують, що Інарі сама є найвищою кіцуне. Її зазвичай супроводжують дві білосніжні лисиці про дев'ять хвостів. Особливо популярна Інарі на Кюсю, де проводиться щорічний фестиваль на її честь. На фестивалі головною стравою є смажений тофу, соєвий сир (щось на кшталт наших сирників) - саме в такому вигляді його віддають перевагу як кіцуне, так і звичайним японським лисицям. Існують храми та каплиці, присвячені Кіцуне як таким.

Питання про походження Кіцуне складне і мало визначене. Більшість джерел сходяться на тому, що кіцуне стають після смерті деякі люди - які вели не найправедніший, потайливий і малозрозумілий оточуючим спосіб життя. Після народження Кіцуне, він росте і набирає сили. Повноліття Кіцуне досягає з 50-100 років, тоді ж він набуває вміння змінювати форму. Рівень сил лисиця-перевертня залежить від віку та рангу - який визначається за кількістю хвостів та кольором шкіри.

Коли кіцуне отримують дев'ять хвостів, їхнє хутро стає сріблястим, білим або золотим. Ці кюбі але кіцуне («дев'ятихвісті лисиці») отримує силу нескінченної проникливості. Подібним чином у Кореї говориться, що лисиця, що прожила тисячу років, перетворюється на куміхо (дослівно «дев'ятивоста лисиця»), але корейська лисиця завжди зображується злою, на відміну від японської лисиці, яка може бути як доброзичливою так і недоброзичливою. У китайському фольклорі також є «лисячі парфуми» багато в чому схожі з Кіцуне, включаючи можливість дев'яти хвостів.
_________________
Інформація для службового користування.

Нагадую, що сьогодні на Бєлінського, 118 у галереї "Фарби душі"гратимуть мої улюблені єкатеринбурзькі музиканти: дует "Антонівка Відважна", Олена Бушуєва, Іван Чудіновськихможливо хтось ще.

Всім привіт! "Що ж це за чарівне істота під назвою "кіцуне"? Де воно мешкає? І чи небезпечно воно взагалі?" Знаменитий дев'ятивостий лис-це кіцуне! з:) Тому я прийшла сюди, щоб вам розповісти, хто такі "кіцуне", де вони живуть і чи небезпечні вони. Ось пояснення, яке є нашою відповіддю на вище поставлене питання: "хто чи що таке Кіцуне?"

Кіцуне (Япон. Kitsune; Лиса)-це загадкові, незвичайні і вельми привабливі істоти, які наділені великою кількістю знань, довгим життям і магічними здібностями. Одні з головних героїв японського фольклору та міфології.
Головною особливістю цих істот є перетворення в людину, але японський перевертень. Це процес займає, практично, все життя кіцуне. Якщо брати час, то це займає від п'ятдесяти до ста років! :о Не хило так,ждать..

Кіцуне, або як їх ще називають "лисиці-демони", здатні, як нести зло, так і бути посланцями божественних сил. Тому в Японії побудовано безліч храмів богині Інарі, яка якраз є їхньою покровителькою. Якщо судити про ставлення японців до цієї істоти, то вони чимось схожі з ірландцями, які теж дуже шанобливо ставляться до своїх феїв, а також побоюються їхнього гніву і симпатизують їм.

У самого походження назви цієї істоти є два варіанти. Перший-по Нондзі, тобто старе звуконаслідування гавкання лисиці: "кицу-кіцу", проте сучасною мовою, це звучить, приблизно, так: "кон-кон". Другий варіант менш навчений, але більш романтичний. Він відноситься до першої задокументованої легенди, що відноситься до раннього періоду Асука-538-710 рр. не. І звучить так: "Воно, мешканець області Міно, довго шукав і не міг знайти свій ідеал жіночої краси. Але одним туманним вечором, біля великої пустки, він несподівано зустрів свою мрію. Вони одружилися, вона народила йому прекрасного сина. Але одночасно з народженням сина, собака Оно Чим більше зростало цуценя, тим більше він ставав агресивним до "Леді" з пустки. Вона злякалася і, попросила чоловіка вбити пса. Але той відмовився. Одного разу пес кинувся на Леді. Вона в жаху скинула з себе людське обличчя, звернулася в лісі, і втекла. Воно почав шукати і кликати її, і Леді-лисиця почула Воно, і з тих пір щоночі вона приходила до нього в зовнішності жінки, а вранці тікала в пустці в лисиці.

Крім легенд, є ще кумедні історії про ці істоти, наприклад, розповідь китайського поета Ню Цзяо "Лісій документ". А ось і сама розповідь: "Чиновник Ван, будучи у відрядженні до столиці, якось увечері побачив біля дерева двох лисиць. Вони стояли на задніх лапах,весело сміялися. Одна з них тримала в лапці аркуш паперу. Він почав кричати на кіцуне, щоб вони йшли-проте кіцуне проігнорували його обурення. Тоді чиновник кинув в одну з лисиць, і потрапив каменем по оці (Грінпіса на нього не було. >: c) тієї, яка тримала папір. Лисиця випустила папір, і обидві зникли в лісі. Ван забрав документ, але він виявився написаний невідомою мовою (D). Після всього наш герой вирішив заглянути в трактир і розповісти про цей випадок, але вчасно його розповіді, в трактир зайшла людина з пов'язкою на лобі і попросив показати документ, але трактирщик побачивши, що у незнайомця з-під халата бовтається хвіст, попросив його покинути трактир . Кілька разів лисиці намагалися повернути собі документ, поки Ван був у столиці, але щоразу невдало. Однак, коли чиновник вирушив назад у свій повіт, він зустрів шляхом своїх родичів. Ті йому розповіли, що від нього надійшов лист, в якому говорилося, що Ван отримав високу посаду в столиці і залишається там. І на радощах вони продали все своє майно і подалися до нього. Але наш герой зніяковів і попросив показати йому цей папір. Взявши до рук лист, Він жахнувся, він був чистим. Тоді скривджені долею родичі і Ван стали повертатися додому, зазнаючи великих збитків. Через деякий час до Вану повернувся брат, який вважався загиблим у далекій провінції. Вони стали пити вино, і розповідати різні історії з життя. Коли наш герой дійшов до історії про лисячий документ, брат попросив показати йому цей документ. Побачивши папір, брат схопив його, і зі словами "нарешті!"

Ось такі вони, істоти, подані богині Інарі. Веселі і кумедні, романтичні і цинічні, схильні як до моторошного злочину, так і до піднесеного самопожертву. П'ють людську кров та енергію-і стають відданими друзями та подружжям. :3На позитивній нотці, я закінчую свою розповідь. з: Сподіваюся, вам воно дуже сподобається. Всім "кіцю-кіцю"! :D