Інша курочка ряба.Курочка ряба і десять каченят. Самуїл Маршак. Курочка ряба і десять каченят - Самуїл Маршак Казка курочка ряба і десять каченят читати

Знаєш казку про діда та бабу І курочку рябу? Якщо ти її знаєш, Можу я розповісти тобі іншу казку. Жили-були інші дід і баба, І була їхня інша курочка ряба. Знесла курочка яєчко, Не золоте, Просте. Не скрутно І не круте, А звичайнісіньке - Сире. Мишка бігла, Хвостиком махнула - Яєчко впало І розбилося. Гірко плаче курочка ряба. Пожаліла курочку Баба, Прибігла в курник з кошиком, А в кошику - качині яйця, Не одне, а цілий десяток. - Висиджуй, ряба, каченя! А ряба курочка рада. Нічого їй більше не треба. Взялася вона одразу за справу - Весь десяток висиджувати села. Дні і ночі сидить безперервно. Рідко поїсть і поп'є. Невдовзі вилупилися у квочки З шкаралупок пухнасті дітки - Цілий десяток Жовтих каченят. Запищали один за одним: - Їсти хочемо! Пити хочемо! Жити хочемо! На курчат вони не схожі: На ногах - перетинки зі шкіри, А носи у них плоскі, довгі, Не курячі, А качині. Вийшла з дітками курочка-мати З воріт погуляти, подзьобати. Розгрібає землю швидко, Шукає лапкою крихти і зерна. Знайшла і кличе каченят, А каченята йти не хочуть - Втекли кудись у канавку, Щиплють дзьобами свіжу траву. А у курки Короткий ніс, До качиного не доріс. Добре їй клювати зерно, А траву щипати мудро. Ковилять каченята за куркою, По зеленій спускаються вулицею. Побачили широкий став, Побігли до води - і пливуть, Воду п'ють, обганяють один одного... А квочка кричить з переляку: - Куди-куди! Куди-куди! Ви куди? Чи не бачите? Це вода! Така вже курка птах, Що води, як вогню, боїться. А каченята, почувши свободу, Так і ріжуть холодяну воду. Виходити із води не хочуть. Дивиться курка-мати на каченят, Спокійно ходить по березі, Око з дітей неслухняних не зводить. - Ко-ко-ко! - каже. - Ко-ко-ко! Ви втопитеся! Там глибоко! І сама вона у воду пішла б, Та не плаває курочка ряба! Повертаються дев'ять каченят, Перевалку виходять, поспішають. Тільки молодший повернутися не хоче, Маше крильми, голову мочить. Побачив плавунця – і пірнув. А квочка кричить: - Караул! Наймолодший син потонув! Ось і вийшло каченя десяте, Та пішли інші каченята - Друг за дружним ланцюжком йдуть І в інший прямують ставок. Добігти їм залишилося трохи. Раптом назустріч – вусата кішка. Причаїлась вона за травою, Тільки водить злегка головою, На каченят шкутильгає. Та її побачила курка. Подивилася сердитим оком, Пух і пір'я скуйовдило разом І, хоч раніше літати не вміла, Над землею стрілою полетіла. Налетіла і кинулась у бій, Всіх каченят прикриваючи собою. Погано кішці довелося в цій сутичці. Втікає вона без оглядки По траві між купиною та пнем. А квочка - Наздогін За нею - Через ями, горби і вибоїни ... Ну і хоробрий курочка ряба!

Курочка Ряба і десять каченят

Знаєш казку про діда та бабу
І курочку рябу?
Якщо ти її знаєш,
Можу я
Розповісти тобі іншу казку.
Жили-були інші дід і баба,
І була в них інша курочка ряба.

Чи не золоте,
Просте.
Чи не всмятку
І не круте,
А звичайнісіньке -
Сирий.
Мишка бігла,
Хвостиком махнула -
Яєчко впало
І розбилося.

Гірко плаче
Курочка Ряба.
Пожаліла курочку
Баба,
Прибігла в курник із кошиком,
А в кошику - качині яйця,
Не одне, а цілий десяток.

Висиджуй, ряба, каченя!
А ряба курочка рада.
Нічого їй більше не треба.
Взялася вона відразу за справу -
Весь десяток висиджували села.
Дні і ночі сидить безперервно.
Рідко поїсть і поп'є.
Незабаром вилупилися у квочка
Зі шкаралупок пухнасті дітки -
Цілий десяток
Жовтих каченят.

Запищали один за одним:
- Їсти хочемо!
Пити хочемо!
Жити хочемо!
На курчат вони не схожі:
На ногах - перетинки зі шкіри,
А носи у них плоскі, довгі,
Чи не курячі,
А качині.

Вийшла з дітками курочка-мати
З воріт погуляти, подзьобати.
Розгрібає землю швидко,
Шукає лапкою крихти та зерна.
Знайшла і кличе каченят,
А каченята йти не хочуть -
Втекли кудись у канавку,
Щиплють дзьобами свіжу траву.
А у курки
Короткий ніс,
До качиного не доріс.
Добре їй клювати зерно,
А траву щипати дивно.
Ковили каченята за куркою,
Зеленою спускаються вулицею.
Побачили широкий ставок,
Побігли до води – і пливуть,
Воду п'ють, обганяють одне одного.
А квочка кричить з переляку:
- Куди-куди! Куди-куди! Ви куди?
Чи не бачите? Це вода!

Така вже курка птах,
Що води, як вогню, боїться.
А каченята, почувши свободу,
Так і ріжуть студену воду.
Виходити із води не хочуть.
Дивиться курка-мати на каченят,
Спокійно ходить по березі,
Око з неслухняних дітей не зводить.
- Ко-ко-ко! - каже. - Ко-ко-ко!
Ви втопитеся! Там глибоко!
І сама вона у воду пішла б,
Та не плавають курочки ряби!

Повертаються дев'ять каченят,
Перевалку виходять, поспішають.
Тільки молодший повернутися не хоче,
Махає крилами, голову мочить.
Побачив плавунця – і пірнув.
А квочка кричить: - Караул!
Наймолодший син потонув!
Ось і вийшло каченя десяте,
Та пішли інші каченята -
Друг за одним ланцюжком йдуть
І в іншій прямують ставок.
Добігти їм залишилося трохи.
Раптом назустріч – вусата кішка.

Причаїлася вона за травою,
Тільки водить трохи головою,
На каченят шкутильгає.
Та її побачила курка.
Подивилася сердитим оком,
Пух і пір'я розлютило разом
І, хоч раніше літати не вміла,
Над землею стрілою полетіло.
Налетіла і кинулась у бій,
Усіх каченят прикриваючи собою.
Погано кішці довелося в цій сутичці.
Втікає вона без оглядки
По траві між купи і пні.
А квочка -
Навздогін
За нею -
Через ями, пагорби та вибоїни.
Ну і хоробрий курочка ряба!

Знаєш казку про діда та бабу
І курочку рябу?
Якщо ти її знаєш,
Можу я
Розповісти тобі іншу казку.
Жили-були інші дід і баба,
І була в них інша курочка ряба.
Знесла курочка яєчко,
Чи не золоте,
Просте.
Чи не всмятку
І не круте,
А звичайнісіньке
Сирий.
Мишка бігла,
Хвостиком махнула
Яєчко впало
І розбилося.
Гірко плаче
Курочка Ряба.
Пожаліла курочку
Баба,
Прибігла в курник із кошиком,
А в кошику - качині яйця,
Не одне, а цілий десяток.
- Висиджуй, ряба, каченя!
А ряба курочка рада.
Нічого їй більше не треба.
Взялася вона відразу за справу
Весь десяток висиджували села.
Дні і ночі сидить безперервно.
Рідко поїсть і поп'є.
Незабаром вилупилися у квочка
Зі шкаралупок пухнасті дітки
Цілий десяток
Жовтих каченят.
Запищали один за одним:
- Їсти хочемо!
Пити хочемо!
Жити хочемо!
На курчат вони не схожі:
На ногах - перетинки зі шкіри,
А носи у них плоскі, довгі,
Чи не курячі,
А качині.
Вийшла з дітками курочка-мати
З воріт погуляти, подзьобати.
Розгрібає землю швидко,
Шукає лапкою крихти та зерна.
Знайшла і кличе каченят,
А каченята йти не хочуть
Втекли кудись у канавку,
Щиплють дзьобами свіжу траву.
А у курки
Короткий ніс,
До качиного не доріс.
Добре їй клювати зерно,
А траву щипати дивно.
Ковили каченята за куркою,
Зеленою спускаються вулицею.
Побачили широкий ставок,
Побігли до води – і пливуть,
Воду п'ють, обганяють одне одного...
А квочка кричить з переляку:
- Куди-куди! Куди-куди! Ви куди?
Чи не бачите? Це вода!
Така вже курка птах,
Що води, як вогню, боїться.
А каченята, почувши свободу,
Так і ріжуть холодну воду.
Виходити із води не хочуть.
Дивиться курка-мати на каченят,
Спокійно ходить по березі,
Око з неслухняних дітей не зводить.
- Ко-ко-ко! - каже. - Ко-ко-ко!
Ви втопитеся! Там глибоко!
І сама вона у воду пішла б,
Та не плаває курочка ряба!
Повертаються дев'ять каченят,
Перевалку виходять, поспішають.
Тільки молодший повернутися не хоче,
Махає крилами, голову мочить.
Побачив плавунця – і пірнув.
А квочка кричить: - Караул!
Наймолодший син потонув!
Ось і вийшло каченя десяте,
Та пішли інші каченята
Друг за одним ланцюжком йдуть
І в іншій прямують ставок.
Добігти їм залишилося трохи.
Раптом назустріч – вусата кішка.
Причаїлася вона за травою,
Тільки водить трохи головою,
На каченят шкутильгає.
Та її побачила курка.
Подивилася сердитим оком,
Пух і пір'я розлютило разом
І, хоч раніше літати не вміла,
Над землею стрілою полетіло.
Налетіла і кинулась у бій,
Усіх каченят прикриваючи собою.
Погано кішці довелося в цій сутичці.
Втікає вона без оглядки
По траві між купи і пні.
А квочка
Навздогін
За нею
Через ями, пагорби та вибоїни.
Ну і хоробрий курочка ряба!

Знаєш казку про діда та бабу

І курочку рябу?

Якщо ти її знаєш,

Розповісти тобі іншу казку.

Жили-були інші дід і баба,

І була в них інша курочка ряба.

Знесла курочка яєчко,

Чи не золоте,

Чи не всмятку

І не круте,

А звичайнісіньке

Мишка бігла,

Хвостиком махнула

Яєчко впало

І розбилося.

Гірко плаче

Курочка Ряба.

Пожаліла курочку

Прибігла в курник із кошиком,

А в кошику — качині яйця,

Не одне, а цілий десяток.

— Висиджуй, ряба, каченя!

А ряба курочка рада.

Нічого їй більше не треба.

Взялася вона відразу за справу

Весь десяток висиджували села.

Дні і ночі сидить безперервно.

Рідко поїсть і поп'є.

Незабаром вилупилися у квочка

Зі шкаралупок пухнасті дітки

Цілий десяток

Жовтих каченят.

Запищали один за одним:

- Їсти хочемо!

Пити хочемо!

Жити хочемо!

На курчат вони не схожі:

На ногах - перетинки зі шкіри,

А носи у них плоскі, довгі,

Чи не курячі,

А качині.

Вийшла з дітками курочка-мати

З воріт погуляти, подзьобати.

Розгрібає землю швидко,

Шукає лапкою крихти та зерна.

Знайшла і кличе каченят,

А каченята йти не хочуть

Втекли кудись у канавку,

Щиплють дзьобами свіжу траву.

А у курки

Короткий ніс,

До качиного не доріс.

Добре їй клювати зерно,

А траву щипати дивно.

Ковили каченята за куркою,

Зеленою спускаються вулицею.

Побачили широкий ставок,

Побігли до води - і пливуть,

Воду п'ють, обганяють одне одного.

А квочка кричить з переляку:

- Куди-куди! Куди-куди! Ви куди?

Чи не бачите? Це вода!

Така вже курка птах,

Що води, як вогню, боїться.

А каченята, почувши свободу,

Так і ріжуть холодну воду.

Виходити із води не хочуть.

Дивиться курка-мати на каченят,

Спокійно ходить по березі,

Око з неслухняних дітей не зводить.

- Ко-ко-ко! - Каже. - Ко-ко-ко!

Ви втопитеся! Там глибоко!

І сама вона у воду пішла б,

Та не плаває курочка ряба!

Повертаються дев'ять каченят,

Перевалку виходять, поспішають.

Тільки молодший повернутися не хоче,

Махає крилами, голову мочить.

Побачив плавунця — і пірнув.

А квочка кричить: — Караул!

Наймолодший син потонув!

Ось і вийшло каченя десяте,

Та пішли інші каченята

Друг за одним ланцюжком йдуть

І в іншій прямують ставок.

Добігти їм залишилося трохи.

Раптом назустріч — усата кішка.

Причаїлася вона за травою,

Тільки водить трохи головою,

На каченят шкутильгає.

Та її побачила курка.

Подивилася сердитим оком,

Пух і пір'я розлютило разом

І, хоч раніше літати не вміла,

Над землею стрілою полетіло.

Налетіла і кинулась у бій,

Усіх каченят прикриваючи собою.

Погано кішці довелося в цій сутичці.

Втікає вона без оглядки

По траві між купи і пні.

А квочка

Навздогін

Через ями, пагорби та вибоїни.

Ну і хоробрий курочка ряба!